Вірші з Бгаґавад-Гіти

1.1

Дгр̣тарашт̣ра сказав: О Сан̃джайо, що роблять мої сини й сини Пан̣д̣у, зібравшись в місці прощ на полі Курукшетра з наміром битися?

1.2

Сан̃джайа сказав: О царю, оглянувши армію, вишикувану синами Пан̣д̣у, цар Дурйодгана наблизився до свого вчителя й звернувсь до нього з такими словами.

1.3

О мій вчителю, поглянь на велику армію синів Пан̣д̣у, так вправно вишикувану твоїм здібним учнем, сином Друпади.

1.4

У цій армії багато відважних лучників, рівних в бою Бгıмі й Арджуні, багато великих воїнів, таких як Йуйудгана, Вірат̣а й Друпада.

1.5

Серед них є й такі видатні, відважні й могутні воїни, як Дгр̣штакету, Чекітана, Каш́іраджа, Пуруджіт, Кунтібгоджа й Ш́аібйа.

1.6

Там є також могутній Йудгаманйу, грізний Уттамауджа, син Субгадри й сини Драупадı. Всі ці воїни дуже вправні в бою на колісницях.

1.7

Але, о кращий із брахман̣, дозволь доповісти тобі про тих командувачів, які особливо достойні очолити мої військові сили.

1.8

Серед них — такі воїни, як Бгıшма, Карн̣а, Кр̣па, Аш́ваттгама, Вікарн̣а й син Сомадатти на ім’я Бгӯріш́рава, що не знали поразок в битвах, як і ти сам.

1.9

Там багато інших героїв, ладних віддати за мене своє життя. Всі вони добре споряджені всілякою зброєю й досвідчені у військовій справі.

1.10

Наші сили незмірні, й нас прекрасно захищає дід Бгıшма. Сили ж Пан̣д̣ав, які пильнує Бгıма, обмежені.

1.11

Тепер всі ви, обравши відповідні стратегічні позиції, повинні всіма силами підтримати діда Бгıшму.

1.12

Тоді Бгıшма, доблесний предок династії Куру, дід воїнів, що стали до бою, голосно засурмив у свою мушлю, звук якої, подібний до левиного рикання, сповнив радістю серце Дурйодгани.

1.13

Після цього несподівано залунали всі мушлі, великі й маленькі барабани, литаври та ріжки, створюючи страшенний шум.

1.14

На іншому боці поля Кр̣шн̣а й Арджуна, підносячись у чудовій колісниці, яку мчали білі коні, засурмили у свої божественні мушлі.

1.15

Господь Кр̣шн̣а засурмив у Свою мушлю Пан̃чаджанйу, Арджуна засурмив у свою, Девадатту, а Бгıма, ненаситний їдець, здатний до надлюдських вчинків, засурмив у свою жахливу мушлю Паун̣д̣ра.

1.16-18

Цар Йудгішт̣гіра, син Кунтı, засурмив у свою мушлю Анантавіджайу; Накула й Сахадева засурмили в мушлі Суґгошу й Ман̣іпушпаку. О царю, великий лучник цар Каш́ı, могутній воїн Ш́ікган̣д̣ı, Дгр̣шт̣адйумна, Вірат̣а й непереможний Сатйакі, а також Друпада, сини Драупадı та всі інші, такі, як могутньо озброєний син Субгадри, — всі засурмили у свої мушлі.

1.19

Звуки всіх цих мушель злилися в безперервне ревіння, потрясаючи небо й землю, і серця синів Дгр̣тарашт̣ри здригнулись.

1.20

Відтак Арджуна, син Пан̣д̣у, сидячи у своїй колісниці під прапором із зображенням Ханумана, підняв свій лук на знак готовності до бою. О царю, дивлячись на лави синів Дгр̣тарашт̣ри, що наближались, Арджуна мовив Кр̣шн̣і такі слова.

1.21-22

Арджуна сказав: О непохибний, прошу Тебе, виведи мою колісницю між двох армій, щоб я зміг побачити присутніх тут — тих, що прагнуть бою і з ким я маю зітнутись у цій великій битві.

1.23

Дай-но мені подивитися на тих, що прийшли сюди битись, бажаючи догодити зловмисному синові Дгр̣тарашт̣ри.

1.24

Сан̃джайа сказав: О нащадку Бгарати, Господь Кр̣шн̣а на прохання Арджуни вивів і поставив Свою чудову колісницю між двома арміями.

1.25

Перед Бгıшмою, Дрон̣ою та всіма іншими правителями світу Господь сказав Арджуні: Тож поглянь, Партга, на всіх Куру, що зібрались тут.

1.26

Арджуна побачив з обох сторін своїх батьків, дідів, вчителів, дядьків по матері, братів, синів, онуків, друзів, а також тестів та доброзичливців.

1.27

Коли Арджуна, син Кунтı, побачив усіх цих друзів та родичів, його серце сповнилося жалем і він сказав такі слова.

1.28

Арджуна сказав: Мій дорогий Кр̣шн̣а, я відчуваю, як тіло моє тремтить і в роті мені пошерхло, бо я бачу перед собою своїх друзів та родичів у такому войовничому настрої.

1.29

Все тіло моє здригається, й волосся стає дибом. Мій лук Ґан̣д̣ıва вислизає з рук, а шкіра палає.

1.30

Я більше не можу залишатись тут. Я вже не володію собою, й розум мій потьмарився. Я передбачаю одні лише нещастя, о Кр̣шн̣о, вбивцю демона Кеш́ı.

1.31

Яку користь може принести битва, в якій загинуть усі мої родичі? Мій дорогий Кр̣шн̣а, я не можу бажати перемоги, щастя й радощів, здобутих такою ціною.

1.32-35

О Ґовіндо, навіщо нам царство, щастя, ба й навіть саме життя, якщо ті, заради кого ми могли б бажати усього того, вишикувані зараз проти нас у бойовому порядку на цьому полі. О Мадгусӯдано, коли вчителі, батьки, сини, діди, дядьки по матері, тесті, онуки, свояки та інші родичі стоять переді мною, ладні віддати своє багатство та життя, як я можу бажати їхньої смерті, навіть якщо в протилежнім випадку вони уб’ють мене? О Джанардано, опертя всіх живих істот, я не можу битися з ними, навіть заради трьох світів, не кажучи вже про землю. Що за радість нам від убивства синів Дгр̣тарашт̣ри, о Кр̣шн̣о?

1.36

Великий гріх ляже на нас за вбивство синів Дгр̣тарашт̣ри і наших друзів, хай навіть вони і лиходії; ми не повинні цього робити. Чого ми досягнемо, о Кр̣шн̣о, супруже богині процвітання, чи зможемо ми бути щасливі, вбивши родичів?

1.37-38

О Джанардано, нехай ці засліплені жадібністю люди не вбачають ніякого гріха в убивстві членів своєї родини й у ворожнечі з друзями, але чому ж ми, ті, хто усвідомлює, що знищення родини — гріх, повинні так чинити?

1.39

Коли руйнується династія, гинуть вічні родинні традиції, а ті члени родини, які залишились, впадають у безвір’я.

1.40

Коли в родині панує безвір’я, о Кр̣шн̣о, жінки такої родини стають розбещеними, а деґрадація жінок, о нащадку Вр̣шн̣і, призводить до небажаного потомства.

1.41

Коли збільшується небажане потомство, виникає пекельне становище як для родини, так і для тих, хто руйнує сімейні традиції. Предки таких родин падають униз, бо пожертва їм у вигляді води та їжі повністю припиняється.

1.42

Внаслідок лихих дій тих, хто руйнує сімейні традиції, множаться небажані діти, й таким чином зазнають краху будь-які громадські заходи разом з діяльністю заради родинного щастя.

1.43

О Кр̣шн̣о, Ти, що підтримуєш життя всього людства, я довідавсь через учнівську послідовність, що ті, хто руйнує сімейні традиції, завжди падають у пекло.

1.44

О, наскільки ж безглуздим й прикрим є те, що ми готуємось учинити такий великий гріх. Спонукувані жагою розкішних царських насолод, ми сповнились рішучості вбити своїх же родичів.

1.45

Хай краще мене, беззбройного і безборонного, вб’ють сини Дгр̣тарашт̣ри, ніж я буду з ними битись.

1.46

Сан̃джайа сказав: Вимовивши ці слова, Арджуна відклав убік лук та стріли й сів у колісниці, сповнений горя.

ГЛАВА 2

Огляд Бгаґавад-ґıти

2.1

Сан̃джайа сказав: Побачивши пригнічений стан і сльози на очах Арджуни, сповненого жалості, Мадгусӯдана, Кр̣шн̣а, промовив такі слова.

2.2

Верховний Бог-Особа сказав: Мій дорогий Арджуно, звідки в тобі всі ці нечистоти? Вони завсім не личать людині, якій відома справжня вартість життя, і вони ведуть не до вищих планет, а до безчестя.

2.3

О сину Пр̣тги, не піддавайся цій слабкості, що веде до занепаду. Вона не личить тобі. Вирви з серця недостойний жаль й візьмись до зброї, о Парантапо — караючий ворогів.

2.4

Арджуна сказав: О Мадгусӯдано, вбивцю демона Мадгу, (Кр̣шн̣а), як можу я пускати стріли в таких людей, як Бгıшма та Дрон̣а, в людей, які гідні мого поклоніння, о вбивцю ворогів?

2.5

Краще бути жебраком, ніж існувати ціною загибелі великих душ, моїх учителів. Нехай їх охопило користолюбство, однак вони залишаються моїми вчителями. Якщо їх убити, всі наші втіхи окропляться кров’ю.

2.6

Ми не знаємо, що є кращим, перемогти їх, чи бути переможеними? Сини Дгр̣тарашт̣ри стоять зараз перед нами на полі бою. Якщо ми вб’ємо їх, то саме життя наше втратить сенс.

2.7

Кволість змусила мене втратити самовладання; я вже не бачу, в чому ж полягає мій обов’язок, вкажи мені правильний шлях. Тепер я Твій учень і вручаю Тобі свою душу. Прохаю, навчи мене.

2.8

Мені несила вгамувати біль, що виснажив мої чуття. Навіть квітуче царство, що не має собі рівних на землі, із владою, такою, як у напівбогів на небесах, не вгамує його.

2.9

Сан̃джайа сказав: Промовивши такі слова, Арджуна, винищувач ворогів, звернувся до Кр̣шн̣и: «Ґовіндо, я не стану битись», — й замовчав.

2.10

О нащадку Бгарати, тоді Кр̣шн̣а, ласкаво усміхаючись, посеред двох армій мовив пригніченому горем Арджуні такі слова.

2.11

Верховний Бог-Особа сказав: Промовляючи такі слова, ти сумуєш за тим, що не варте жалю. Мудрі не оплакують ані живих, ані мертвих.

2.12

Ніколи не було так, щоб не існував Я, або ти, або всі ці царі; а також в майбутньому ніхто з нас не припинить свого існування.

2.13

Подібно до того, як душа переходить з дитячого тіла в юнацьке і далі в старече, так і після смерті вона переходить в інше тіло. Такі зміни не турбують того, хто усвідомив свою духовну природу.

2.14

О сину Кунтı, тимчасові проявлення щастя й нещастя та їхні зникнення в належний час подібні до приходу та відходу зими і літа. О нащадку Бгарати, їх породжує чуттєве сприймання, і людина повинна вчитися терпіти їх, зберігаючи при цьому спокій.

2.15

О кращий серед людей (Арджуна), той, кого не хвилюють щастя й страждання, хто зберігає спокій і незворушність в обох випадках — той воістину гідний звільнення.

2.16

Ті, що бачать істину, дійшли висновку, що неіснуюче (матеріальне тіло) — минуще, а вічне (душа) — не зазнає змін. Вони прийшли до такого висновку, дослідивши природу обох.

2.17

Знай же, те, що пронизує все тіло, — непідвладне руйнуванню. Ніхто не може знищити безсмертну душу.

2.18

Жива істота непідвладна руйнуванню, незмірна й вічна, лише тіло, в якому вона перебуває, приречене на загибель. Тому бийся, о нащадку Бгарати.

2.19

І той, хто гадає, що жива істота може вбивати, помиляється, як і той, хто думає, що її можна убити, тому що душа не може вбивати чи бути убитою.

2.20

Для душі не існує ні народження, ні смерті. Вона ніколи не виникала, не виникає і не виникне. Вона — ненароджена, вічна, незмінна і первинна. Вона не гине разом із тілом.

2.21

О Партго, як може людина, яка знає, що душа не руйнується, що вона вічна, ненароджена й незмінна, вбити кого-небудь, або змусити когось вбивати?

2.22

Як людина одягає нове вбрання, скидаючи старе, так і душа вбирається у нове тіло, залишаючи старе й непридатне.

2.23

Душу неможливо розсікти на шматки жодною зброєю, неможливо її спалити вогнем, змочити водою, висушити вітром.

2.24

Індивідуальну душу неможливо розбити, розчинити, спалити або ізсушити. Вона вічна, присутня скрізь, незмінна, нерухома, завжди та сама.

2.25

It is said that the soul is invisible, inconceivable and immutable. Knowing this, you should not grieve for the body.

2.26

Проте, навіть якщо ти вважаєш, що душа (або ознаки життя) завжди народжується і назавжди вмирає, все одно в тебе нема підстав для скорботи, о сильнорукий Арджуно.

2.27

Той, хто народився, обов’язково помре, і той, хто вмер, обов’язково народиться знову. Тому, неухильно виконуючи свій обов’язок, не сумуй.

2.28

Все створене існує спочатку в непроявленому стані, проявляється на проміжній стадії і знову поринає в непроявленість після знищення світу. Тож навіщо сумувати?

2.29

Одні дивляться на душу як на чудо, інші розказують про неї як про чудо, ще інші чують, що про неї говорять як про чудо, але є й такі, що, навіть почувши про неї, не можуть зрозуміти її.

2.30

О нащадку Бгарати, не можна вбити того, хто мешкає в тілі. Тому не варто сумувати ні за якою живою істотою.

2.31

Щодо твого обов’язку кшатрійі, то знай: для тебе немає нічого кращого, ніж битись в ім’я релігійних засад. Тому не треба вагатись.

2.32

О Партго, щасливі кшатрійі, яким випадає нагода стати до бою, відчиняючи перед ними брами райських планет.

2.33

Однак, якщо ти не станеш до бою й не виконаєш свого релігійного обов’язку кшатрійі, ти неодмінно вчиниш гріх і втратиш репутацію воїна.

2.34

Люди завжди будуть згадувати про твою ганьбу, а для шанованої людини безчестя гірше од смерті.

2.35

Великі полководці, які звеличували твоє ім’я і славу, будуть думати, що лише із страху ти залишив поле бою і вважатимуть тебе за нікчему.

2.36

Вороги почнуть ганьбити тебе і зневажливо відгукуватись про твою мужність. Що може бути більш нестерпним?

2.37

О сину Кунтı, або ти загинеш на полі бою і досягнеш небесного царства, або завоюєш царство земне і будеш втішатись ним. Отож, наберись рішучості і бийся.

2.38

Бийся в ім’я обов’язку і не зважай на радість чи горе, втрату чи здобутки, перемогу чи поразку. Діючи так, ти уникнеш гріха.

2.39

Досі Я описував тобі аналітичний шлях пізнання, тепер же послухай, як можна досягти цього ж знання, виконуючи безкорисливу діяльність. О сину Пр̣тги, опанувавши таке знання і діючи відповідно, ти зможеш звільнитись від кайданів карми.

2.40

Той, хто йде таким шляхом, не знає втрат; навіть невеликий поступ на цьому шляхові захистить людину від страху перед найстрахітливішою небезпекою.

2.41

Ті, що обрали цей шлях, непохитні у своїх намірах і в них лише одна мета. Але розбігаються думки тих, хто вагається і чий розум незрілий, о улюблений сину Куру.

2.42-43

Людей з убогими знаннями приваблює барвиста мова Вед, які пропонують здійснювати різні кармічні дії задля того, щоб піднестись на небесні планети, заради високого народження, могутності тощо. Вони прагнуть чуттєвих втіх й розкішного життя, говорячи, що кращого немає.

2.44

Ті, чий розум дуже схильний до почуттєвих втіх і матеріального багатства, ті, кого одурено всім цим, не можуть наважитись без останку присвятити себе відданому служінню Верховному Господеві.

2.45

У Ведах мова йде головним чином про три ґун̣и матеріальної природи. О Арджуно, вийди з-під впливу цих трьох ґун̣, звільнись від будь-якої двоїстості, від прагнення прибутків та утвердись у своїй сутності.

2.46

Усі потреби, яким служить маленька водойма, можна вдовольнити загалом, користуючись великим водосховищем. Подібним чином призначення всіх Вед відкривається тому, хто знає їхню кінцеву мету.

2.47

Ти маєш право виконувати свій обов’язок, однак плоди твоїх дій не належать тобі. Ніколи не вважай себе причиною результатів своєї діяльності й ніколи не ухиляйся від виконання обов’язку.

2.48

Будь врівноваженим, о Арджуно, і виконуй свій обов’язок. Хай не хвилює тебе успіх або невдача. Таке самовладання називають йоґою.

2.49

О Дганан̃джайо, ставши на шлях відданого служіння Господу, відкинь усі бажання, що штовхають до огидних вчинків, і, сповнившись такої свідомості, вручи себе Йому. Ті ж, хто бажає насолоджуватись плодами своєї праці, є скнари.

2.50

Людина, що віддано служить Господу, вже навіть у цьому житті звільнюється від кармічних наслідків, як добрих, так і поганих. Тому прагни до йоґи, — в ній мистецтво всієї діяльності.

2.51

Великі мудреці, бгакти, що віддано служать Кр̣шн̣і, звільняються з коловороту народження і смерті, бо зреклись плодів діяльності в матеріальному світі. Таким чином вони досягають стану, що непідвладний стражданням.

2.52

Коли твій розум шляхом відданого служіння вибереться з нетрів омани, ти станеш байдужим до всього, що чув, і до всього, що маєш почути.

2.53

Коли твій розум більше не хвилюватиме барвиста мова Вед, і він закріпиться в трансі самоусвідомлення, — тоді ти досягнеш божественної свідомості.

2.54

Арджуна сказав: О Кр̣шн̣о, як розпізнати того, чия свідомість заглибилась у трансцендентне? Що він говорить і як? Як сидить і як ходить?

2.55

Верховний Бог-Особа сказав: О Партго, коли людина відмовляється від усіх чуттєвих бажань, що породжені її розумом, коли вона проходить таким чином через очищення і знаходить задоволення лише в собі самій, — це означає, що вона перебуває в чистій трансцендентній свідомості.

2.56

Той, хто зберігає спокій навіть серед троякого роду страждань, хто не шаліє від щастя, хто вільний від прив’язаності, страху й гніву, того називають мудрецем з врівноваженим розумом.

2.57

В матеріальному світі той, хто зберігає спокій за всіх обставин, як добрих, так і поганих, хто нічого не вихваляє й не ганить, — той міцно укріпився в досконалому знанні.

2.58

Досконалою є свідомість того, хто спроможний відвернути свої чуття від їхніх об’єктів, так само, як черепаха ховає під панцир свої кінцівки.

2.59

Втілена душа може утримуватись від чуттєвих задоволень, хоча смак до них залишається. Однак, зазнавши вищої насолоди, вона втрачає смак до колишнього і її свідомість зміцнюється.

2.60

Чуття настільки сильні й неспокійні, о Арджуно, що здатні подужати розум навіть проникливої людини, яка намагається керувати ними.

2.61

Того, хто приборкує свої чуття і повністю владає ними, хто зосереджує свою свідомість на Мені, вважають людиною із стійким інтелектом.

2.62

Споглядаючи об’єкти чуттів, людина розвиває в собі прив’язаність до них, прив’язаність породжує хтивість, а з хтивості виникає гнів.

2.63

Гнів породжує оману, омана затьмарює пам’ять. Коли пам’ять затьмарена, пропадає інтелект, а коли інтелект втрачено, людина знову падає в баюр матеріального світу.

2.64

На людину, вільну від усякої прихильності та антипатій і здатну опановувати свої почуття за допомогою засад, що впорядковують її життя і ведуть до свободи, сходить Господня милість.

2.65

Для того, хто таким чином віднайшов задоволення (в свідомості Кр̣шн̣и), більше не існує троякого роду страждань матеріального існування; за такої вмиротвореної свідомості інтелект людини стає стійким.

2.66

Людина, яка не зв’язана з Всевишнім (в свідомості Кр̣шн̣и), не може мати ані трансцендентного інтелекту, ані стійкого розуму, без яких спокій немислимий. А хіба можливе щастя без умиротворення?

2.67

Як сильний вітер зносить човен в море, так само й одне-однісіньке невиразне почуття, що охопило розум людини, може цілком потьмарити її свідомість.

2.68

Тому, той, хто утримує свої чуття від контакту з їхніми об’єктами, безумовно має стійку свідомість, о міцнорукий.

2.69

Те, що для всіх істот ніч — час пробудження для того, хто володіє собою; коли ж усі живі істоти пробуджуються, для мудреця, який має внутрішнє бачення, настає ніч.

2.70

Океан завжди повний і незмінний, хоча в нього невпинно вливаються численні річки, так і людина, як не звертає уваги на безперервний потік бажань, досягає вмиротворення, на відміну од того, хто прагне задовольняти свої бажання.

2.71

Людина, котра відмовилась од усіх почуттєвих прагнень, яка вільна від оманного его, почуття власництва і взагалі від усіх бажань — лише така людина може віднайти істинний спокій.

2.72

Цей шлях духовного і благочестивого життя виводить людину з омани. Якщо людина зустрічає свій смертний час, перебуваючи в такому стані, вона ввійде в Господнє царство.

ГЛАВА 3

Карма-йоґа

3.1

Арджуна сказав: О Джанардано, о Кеш́аво! Чому Ти хочеш втягти мене в цю жахливу війну, якщо вважаєш, що шлях мудрості кращий, ніж кармічна діяльність?

3.2

Мій розум збентежений Твоїми двозначними повчаннями. Тому, прошу Тебе, скажи з певністю, що є найкращим для мене.

3.3

Верховний Бог-Особа сказав: О безгрішний Арджуно, Я вже пояснив тобі, що є два класи людей, які намагаються усвідомити себе. Одні схильні робити це за допомогою емпіричних філософських міркувань, інші — шляхом відданого служіння Господу.

3.4

Неможливо звільнитись від кармічних наслідків, просто відмовившись од діяльності, як і не можна одним лише відреченням досягти досконалості.

3.5

Безпорадна жива істота змушена діяти згідно з якостями, якими її наділяють ґун̣и матеріальної природи, отже, ніхто ні на мить не може уникнути діяльності.

3.6

Той, хто утримує свої органи чуття від діяльності, але чий розум прив’язаний до чуттєвих об’єктів, безумовно, є облудник і обманює сам себе.

3.7

З іншого боку, той, хто щиро намагається опановувати за допомогою розуму активні органи чуття і залучає їх до діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, не прив’язуючись до матеріального, — стоїть набагато вище.

3.8

Виконуй визначений тобі обов’язок, бо це краще, ніж нічого не робити. Без роботи неможливо підтримувати навіть своє матеріальне тіло.

3.9

Будь-яку діяльність слід виконувати як жертвопринесення Вішн̣у, бо інакше вона стає причиною рабства в матеріальнім світі. Тому, о сину Кунтı, виконуй визначені тобі обов’язки задля Його вдоволення, і таким чином ти завжди будеш вільним від цього рабства.

3.10

На початку творення Господь усіх істот створив покоління людей і напівбогів разом із жертвопринесенням для Вішн̣у, і благословив їх, сказавши: «Будьте щасливі цією йаджн̃ею (жертвопринесенням), бо виконання її дарує вам усе необхідне для щасливого життя й досягнення звільнення».

3.11

Напівбоги, вдоволені жертвопринесеннями, задовольнять також і тебе, й завдяки такій взаємодії людей та напівбогів запанує загальний добробут.

3.12

Напівбоги, що відають задоволенням різних життєвих потреб, вдоволені жертвопринесеннями, дарують усе необхідне. Той же, хто насолоджується цими дарами, не пропонуючи їх на відповідь напівбогам, безумовно є злодій.

3.13

Віддані Господа очищуються від усіх гріхів, споживаючи їжу, спочатку запропоновану Йому в жертву. Ті ж, що готують лише задля власної чуттєвої насолоди — воістину споживають один лише гріх.

3.14

Усі живі тіла харчуються їстівними злаками, а злаки живляться дощами. Дощі викликає здійснення йаджн̃и (жертвопринесення), йаджн̃у ж породжує виконання визначених обов’язків.

3.15

Впорядковану діяльність рекомендовано у Ведах, а Веди безпосередньо виходять з уст Верховного Бога-Особи. Тому Трансцендентність, яка пронизує усе, вічно перебуває в актах жертвопринесень.

3.16

Мій дорогий Арджуно, життя людини, як не проходить через цикл жертвопринесень, що його встановлюють Веди, безумовно сповнене гріху. Живучи лише для задоволення чуттів, така людина живе даремно.

3.17

Але для людини, яка черпає задоволення сама у собі, чиє людське життя спрямоване на самоусвідомлення, і яка знаходить цілковиту вдоволеність лише в собі самій — для неї не існує обов’язків.

3.18

Людина, яка усвідомила себе, не переслідує якихось цілей, виконуючи свої обов’язки, немає в неї і причини не виконувати їх. Вона також не має ніякої потреби залежати від інших живих істот.

3.19

Тому людина повинна діяти, керуючись тільки почуттям обов’язку, без зацікавленості в плодах своєї діяльності, бо, діючи без прив’язаності, вона досягає Всевишнього.

3.20

Царі, подібні до Джанаки, досягали досконалості, просто виконуючи свої обов’язки. Тому, задля виховання людей, ти повинен робити своє діло.

3.21

Що б не робила видатна людина, звичайні люди йдуть за нею. І яких би норм вона не встановила на прикладі власних дій — весь світ наслідує її.

3.22

О сину Пр̣тги, у всіх трьох планетних системах нема такої справи, яку Я був би зобов’язаний виконувати. Я нічого не бажаю і нічого не потребую — і все ж таки Я виконую визначені обов’язки.

3.23

Якщо б Я коли-небудь знехтував Своїм обов’язком, о Партго, всі люди, звичайно, наслідували б Мій приклад.

3.24

Якби Я не виконував Своїх обов’язків, усі ці світи загинули б; Я став би причиною народження небажаного населення, і таким чином порушив би спокій усіх живих істот.

3.25

Нерозумні люди виконують свої обов’язки задля плодів їх, мудрі ж роблять це, щоб вивести людей на правильний шлях.

3.26

Щоб не бентежити розуму обмежених людей, прив’язаних до плодів своєї діяльності, мудра людина не стане змушувати їх припинити всяку роботу, радше, вона залучатиме їх до діяльності в дусі відданого служіння, для того, щоб в них поступово розвивалась свідомість Кр̣шн̣и.

3.27

Під впливом оманного его душа перебуває в ілюзії і вважає, що вона виконує дії, які насправді виконують три ґун̣и матеріальної природи.

3.28

Того, кому відома Абсолютна Істина, о міцнорукий Арджуно, не цікавлять чуття та їхнє задоволення, тому що він добре усвідомлює різницю між діяльністю у відданому служінні й кармічною діяльністю.

3.29

Недалекі люди, яких ввели в оману ґун̣и матеріальної природи, повністю занурюються в матеріальну діяльність й прив’язуються до неї. Однак, незважаючи на те, що дії таких невігласів нижчого порядку, мудра людина не стане турбувати їх.

3.30

Тому, о Арджуно, цілком усвідомлюючи Мене, присвяти Мені всі свої дії, облиш усі претензії на власництво, вийди з заціпеніння і бийся.

3.31

Люди, які виконують свої обов’язки згідно з Моїми приписами, і дотримуються цього вчення з вірою та без заздрощів, напевне звільняться з кайданів кармічної діяльності.

3.32

Але ті, хто із заздрощів не зважають на ці настанови й не дотримують їх, — позбавлені знання, обдурені, і їх спроби досягти досконалості приречені на невдачу.

3.33

Навіть і та людина, що має знання, діє згідно з власною природою, тому що поведінка і спосіб життя кожної людини залежить від впливу трьох ґун̣ів. Що ж дасть пригнічення своєї природи?

3.34

Є рекомендації, як впорядкувати прихильності та відрази стосовно чуттєвих об’єктів. Людина не повинна потрапляти в залежність від прив’язаностей або антипатій, тому що вони є каменями спотикання на шляху самоусвідомлення.

3.35

Для людини набагато ліпше виконувати свої обов’язки навіть недосконало, ніж досконало — чужі. Краще вмерти, виконуючи свій власний обов’язок, ніж виконувати чужий, тому що йти чужим шляхом небезпечно.

3.36

Арджуна сказав: О нащадку Вр̣шн̣і, що ж змушує людину грішити навіть всупереч її волі, ніби її тягне якась сила?

3.37

Верховний Бог-Особа сказав: Це лише хтивість, Арджуно. Вона народжується із зіткнення з ґун̣ою пристрасті й потім переходить в гнів; вона — гріховний всепожираючий ворог цього світу.

3.38

Як дим окутує вогонь, як пил покриває дзеркало, як зародок заховано в утробі матері, так само й живу істоту в різній мірі оповиває хтивість.

3.39

Таким чином чисту свідомість мудрої живої істоти покриває її вічний ворог — жага, яка ніколи не вдовольняється й палає, мов той вогонь.

3.40

Чуття, розум й інтелект — пристановище хтивості. За їх допомогою хіть покриває істинне знання живої істоти і вводить її в оману.

3.41

Тому, о Арджуно, кращий з-поміж Бгарат, з самого початку, керуючи своїми чуттями, приборкай її, — великий символ гріха — хтивість, і подолай цього ворога знання й осягнення душі.

3.42

Чуття, що діють, вище від мертвої матерії, розум вищий од чуттів, інтелект вище від розуму, а вона (душа) — ще вища, ніж інтелект.

3.43

Отож, усвідомивши себе трансцендентною до матеріальних чуттів, розуму й інтелекту, о міцнорукий Арджуно, жива істота повинна зміцнити розум за допомогою зрілого духовного інтелекту (свідомості Кр̣шн̣и), й таким чином — духовною міццю — подолати невситимого ворога, хтивість.

ГЛАВА 4

Трансцендентальне знання

4.1

Верховний Бог-Особа, Ш́рı Кр̣шн̣а сказав: Я повідав цю вічну науку йоґи богу Сонця Вівасвану, Вівасван повідав її Ману, прабатьку людства, а Ману, в свою чергу, повідав її Ікшваку.

4.2

Ця вища наука передавалась низкою учнівської послідовності, і так пізнавали її праведні царі. З часом така спадкоємність була порушена, і тому сутність знання здається зараз втраченою.

4.3

Сьогодні Я повідомляю тобі найдавнішу науку взаємостосунків із Всевишнім, бо ти — Мій відданий і Мій друг і тому зможеш осягнути трансцендентну тайну цього знання.

4.4

Арджуна сказав: Бог Сонця Вівасван старший од Тебе за народженням. Як же могло трапитись, що Ти передав йому цю науку?

4.5

Бог-Особа сказав: Крізь безліч народжень пройшли ми з тобою. Я пам’ятаю їх усі, ти ж не можеш їх пам’ятати, о приборкувачу ворогів!

4.6

Хоча Я — ненароджений, і Моє трансцендентне тіло нетлінне, хоч Я — володар усіх живих істот, Я все ж таки кожного тисячоліття являюсь Сам в Своєму первинному трансцендентному образі.

4.7

Коли релігія на Землі занепадає й домінує безвір’я, тоді, о нащадку Бгарати, Я являюсь Сам.

4.8

Щоб звільнити праведників і знищити лиходіїв, а також відновити релігійні засади, Я Сам з’являюсь із віку в вік.

4.9

Той, хто розуміє трансцендентну природу Моєї появи і Моїх діянь, не народжується знову в матеріальному світі, але, покидаючи тіло, входить в Мою вічну обитель, о Арджуно.

4.10

Звільнившись від прив’язаності, страху й гніву, повністю заглибившись в Мене і знайшовши в Мені єдиний притулок, дуже багато людей в минулому, пізнавши Мене, очистились і так віднайшли трансцендентну любов до Мене.

4.11

До якої міри людина віддає себе Мені — відповідно Я винагороджую її. Кожен у всьому слідує Моїм шляхом, о сину Пр̣тги.

4.12

Люди в цьому світі бажають успіху в своїй корисливій діяльності, і тому поклоняються напівбогам. І звичайно вони швидко досягають плодів такої матеріалістичної діяльності.

4.13

Відповідно до трьох ґун̣ матеріальної природи й діяльності, пов’язаної з ними, Я створив чотири класи людського суспільства. Знай же, що хоча Я — творець цієї системи, Я, бувши незмінним, перебуваю поза нею.

4.14

Немає такої діяльності, яка впливала б на Мене; і не прагну Я її плодів. Той, хто усвідомив цю істину про Мене, також не заплутується в тенетах кармічних наслідків своєї діяльності.

4.15

Усі звільнені душі з давніх часів діяли саме з таким розумінням Моєї трансцендентної природи, тому ти повинен виконувати свій обов’язок, слідуючи їхніми стопами.

4.16

Навіть розумні люди не знають, що таке дія, і що — бездіяльність. Тепер Я поясню тобі, що є дія, і, знаючи це, ти звільнишся від усіх нещасть.

4.17

Усі хитросплетіння діяльності дуже складні для розуміння. Тому варто добре усвідомити, що є діяльність, що — заборонена дія, і що таке бездіяльність.

4.18

Той з людей мудрий, хто в діяльності бачить бездіяльність, й у бездіяльності — діяльність; його становище трансцендентне, хоча він і вдається до різноманітної діяльності.

4.19

Вважають, що той насправді знає все, хто діє без прагнення чуттєвих насолод. Мудрі кажуть про такого, що наслідки його діяльності спалив вогонь досконалого знання.

4.20

Відмовившись од будь-якої прив’язаності до наслідків своєї діяльності, завжди вдоволений і незалежний, він не чинить ніяких корисливих дій, хоча й зайнятий повсякчас різноманітними справами.

4.21

Така обізнана людина діє, цілковито владаючи своїм розумом та інтелектом. Вона зреклась самого поняття про володіння тим, що їй належить, і трудиться лише задля життєво необхідного. На людину, що так працює, наслідки гріховних вчинків не роблять впливу.

4.22

Хто задоволений тим, що приходить до нього само по собі, хто вільний від двоїстості, не заздрить, не втрачає рівноваги як за успіху, так і невдачі — той ніколи не заплутується в тенетах карми, хоча і здійснює різні вчинки.

4.23

Дії людини, на яку не впливають ґун̣и матеріальної природи і яка осягла глибини трансцендентного знання, стають повністю духовними.

4.24

Жива істота, яка цілковито заглиблена в свідомість Кр̣шн̣и, неодмінно досягає духовного царства, тому що вона все віддає духовній діяльності, в якій споживання абсолютне, і те, що пропонують, також має духовну природу.

4.25

Одні йоґи поклоняються напівбогам, із знанням справи виконуючи різноманітні жертвопринесення во ім’я їх, а деякі інші приносять жертви у вогонь Верховного Брахмана.

4.26

Декотрі (справжні брахмачарі) приносять в жертву процес слухання і почуття на вогонь контрольованого розуму, а інші (що ведуть впорядковане сімейне життя), офірують об’єкти чуття на вогонь своїх чуттів.

4.27

Інші, які зацікавлені в досягненні самоусвідомлення, опанувавши розум і чуття, пропонують функції всіх чуттів і життєвого повітря, як жертву на вогонь контрольованого розуму.

4.28

На декотрих, тих, що дали суворі обітниці, осяяння сходить завдяки тому, що вони пожертвували майном, на інших — завдяки їх суворому аскетизму, або заняттям містичною восьмиступеневою йоґою, або вивченню Вед задля розвитку трансцендентального знання.

4.29

Інші схильні затримувати дихання заради досягнення трансу. Вони затримують видих на переході у вдихання, і вдихання на переході у видих, і такою офірою, врешті-решт, досягають трансу, припинивши всяке дихання. Ще інші обмежують себе в їжі й пропонують як жертву повітря, що видихають.

4.30

Такі виконавці жертвопринесень, що свідомі значущості жертви, очищуються від наслідків гріховних дій, і, скуштувавши нектару плодів своїх офір, підносяться у вічну духовну атмосферу.

4.31

О кращий в династії Куру, не приносячи жертв, неможливо досягти щастя на цій планеті і в цьому житті; що ж тоді казати про наступне?

4.32

Веди схвалюють всі ці різноманітні жертвопринесення, і кожне з них породжує відповідного роду діяльність. Зрозумівши це, ти звільнишся.

4.33

О караючий ворогів, жертвувати із знанням краще, ніж формально офірувати своє майно. Врешті-решт, о сину Пр̣тги, вся діяльність, виконувана як жертва, спрямовує людину до трансцендентального знання.

4.34

Просто намагайся пізнати істину, звернувшись до духовного вчителя. Розпитуй його смиренно і служи йому. Душі, що усвідомили себе, можуть дати тобі знання, бо вони бачать істину.

4.35

Отримавши істинне знання від душі, яка усвідомила себе, ти ніколи не звергнешся знову в цю ілюзію, бо в світлі знання ти побачиш, що всі живі істоти — не що інше, як частки Всевишнього, або, іншими словами, вони — Мої.

4.36

І навіть якщо ти — найбільший грішник із усіх грішників, піднявшись на корабель трансцендентального знання, ти зможеш переправитись через океан злигоднів.

4.37

О Арджуно, так само, як вогонь, що палає, перетворює дрова на попіл, так вогонь знання спалює дотла всі наслідки матеріальної діяльності.

4.38

В цьому світі немає нічого більш піднесеного й чистого, ніж трансцендентальне знання. Це знання — зрілий плід усього містицизму. І той, хто досяг досконалості у відданому служінні, в належний час насолоджуватиметься таким знанням сам у собі.

4.39

Сповнена віри людина, яку приваблює трансцендентальне знання і яка приборкала свої чуття, гідна такого знання, і, досягши його, вона швидко віднаходить вище духовне вмиротворення.

4.40

Але необізнані й невіруючі люди, які піддають сумніву явлені священні писання, не досягають Божої свідомості й падають униз. Для душі, яка сумнівається, немає щастя ні в цьому житті, ні в наступному.

4.41

Той, хто відмовляється од плодів своєї діяльності, спрямовуючи її в річище відданого служіння, і чиї сумніви розвіяно за допомогою трансцендентального знання, той насправді віднайшов себе. Його більше не зв’язують наслідки діяльності, о завойовнику багатств.

4.42

Отож, мечем знання зітни всі сумніви, що зринули в твоєму серці від невігластва. Озбройся йоґою, о Бгарато, підіймись і стань до бою!

ГЛАВА 5

Діяльність в свідомості Кр̣шн̣и

5.1

Арджуна сказав: О Кр̣шн̣о, спочатку Ти велиш мені зректися діяльності, а потім знову радиш діяти з відданістю. Будь ласка, прошу Тебе, скажи ясно, що буде кращим для мене?

5.2

Бог-Особа відповів: Як відречення від діяльності, так і діяльність з відданістю Мені сприяють звільненню. Але діяти з відданістю все ж таки краще, ніж зректись діяльності.

5.3

Той, хто не прагне плодів своєї діяльності й не зневажає їх, — того вважають справді відреченою особистістю. Така людина, що вища від будь-якої двоїстості, легко долає матеріальну залежність і стає цілковито вільною, о міцнорукий Арджуно.

5.4

Лише невігласи кажуть, що віддане служіння (карма-йоґа) відрізняється від аналітичного вивчення матеріального світу (сан̇кгйı). Мудрі кажуть, що той, хто досягає успіху на одному з цих шляхів, смакує плоди обох.

5.5

Той, хто знає, що становища, якого досягнуто за допомогою аналітичного дослідження, можна також досягти за допомогою відданого служіння, і розуміє, що сан̇кгйа і йоґа перебувають на одному рівні, — той бачить справжній стан речей.

5.6

Якщо людина просто відмовляється від усякої діяльності, однак не вдається до відданого служіння Господеві, — вона не побачить щастя. Але глибокодумна людина, яка віддано служить Господеві, без перешкод досягає Всевишнього.

5.7

Той, хто робить усе з відданістю, хто є чиста душа, хто владає розумом і приборкав чуття — той любий усім, і він співчуває кожному. Хоча він завжди працює, діяльність не сковує його.

5.8-9

Той, хто має божественну свідомість, незважаючи на те, що бачить, чує, торкає і нюхає, їсть, рухається, спить і дихає — завжди розуміє, що насправді він нічого не робить, тому що, розмовляючи, опорожнюючи шлунок й наповнюючи його, відкриваючи і заплющуючи очі, він завжди знає, що це лише матеріальні чуття взаємодіють із своїми об’єктами, сам же він стоїть осторонь них.

5.10

Того, хто виконує свої обов’язки без прив’язаності до них і віддає плоди Верховному Господеві, не заторкує гріх. Він подібний до листка лотосу, що не змочується водою.

5.11

Йоґи, відмовившись від усіх прив’язаностей, діють, використовуючи тіло, розум, інтелект і навіть чуття лише заради очищення.

5.12

Непохитно віддана душа досягає справжнього миру, бо вона пропонує Мені плоди всієї своєї діяльності, тоді як людина, яка не перебуває в злагоді з Всевишнім і жадає плодів своєї праці, заплутується.

5.13

Якщо втілена жива істота впокорила свою природу й розумом зрікається будь-якої діяльності, вона щасливо перебуває в місті, що має дев’ять брам (в матеріальному тілі), вона нічого не робить й не створює підстав для праці.

5.14

Втілений дух, господар міста-тіла, не чинить дій, не спонукає людей діяти і не створює наслідків дій. Усе це розігрують ґун̣и матеріальної природи.

5.15

Так само і Верховний Господь не відповідає за чиїсь гріховні або праведні вчинки. Втілені істоти самі заплуталися внаслідок невігластва, що покриває їхнє справжнє знання.

5.16

Коли людину осяває знання, що руйнує невігластво, це знання відкриває їй усе, як сонце освітлює все ясного дня.

5.17

Коли все: інтелект, розум, віра й надія людини зосереджені на Всевишньому, тоді вона цілком звільнюється від тривог завдяки досконалому знанню, і таким чином йде вперед шляхом звільнення.

5.18

Смиренний мудрець завдяки істинному знанню однаковими очима дивиться на вченого і скромного брахман̣у, корову, слона, собаку та собакоїда (недоторканого).

5.19

Той, хто, усвідомивши себе, врівноважив свій розум, вже переміг народження та смерть. Він, як і Брахман, позбавлений вад, і тому вже перебуває в Брахмані.

5.20

Людина, яка не радіє, досягши чогось приємного, й не сумує, зазнавши прикрощів, яка не заплутується, яка пробудила свій духовний розум і пізнає науку про Бога, — така людина вже перебуває в трансцендентному.

5.21

Таку звільнену людину не приваблюють матеріальні чуттєві втіхи. Вона завжди перебуває в трансі і черпає блаженство у собі. Таким чином, пізнавши себе і зосередившись на Верховному, вона насолоджується безмежним щастям.

5.22

Інтеліґентна в духовному розумінні людина не припадає до джерела страждань, що постають від контакту з матеріальними чуттями. О сину Кунтı, такі насолоди мають початок і кінець, тому мудрі не захоплюються ними.

5.23

Якщо, перед тим як покинути теперішнє тіло, людина навчилась терпіти потяги матеріального чуття й гамувати силу бажання та гніву — тоді вона щаслива й добре влаштована в цьому світі.

5.24

Той, хто в собі черпає щастя, хто діє й насолоджується активністю в самому собі і чия увага спрямована всередину себе, — той справді досконалий містик. Він звільнюється у Всевишньому і, врешті-решт, досягає Всевишнього.

5.25

Той, хто перебуває поза двоїстістю, що постає із сумнівів, чий розум спрямований всередину себе, хто завжди активно працює на благо всіх живих істот, і хто вільний від усіх гріхів, — той досягає звільнення у Всевишньому.

5.26

Той, хто звільнився від гніву й усіх матеріальних бажань, хто, усвідомивши себе і владаючи собою, постійно прагне досконалості, — той безсумнівно незабаром звільниться у Всевишньому.

5.27-28

Одмежувавшись від усіх зовнішніх об’єктів чуття, спрямувавши очі й зосередивши зір у міжбрів’ї, затамувавши вдихання та видих у ніздрях і приборкавши таким чином розум, чуття та інтелект, трансценденталіст, що прагне звільнення, виходить з-під влади бажання, страху й гніву. Той, хто завжди перебуває в такому стані, вже, безумовно, досяг звільнення.

5.29

Особа, яка повністю усвідомлює Мене, знаючи, що Я є той Верховний, хто споживає всі жертвопринесення, і вища мета аскетизму, що Я — Верховний Господь усіх планет та напівбогів, благодійник та доброзичливець усіх живих істот, — така особистість досягає вмиротворення і приступи матеріальних злигоднів більше не турбують її.

ГЛАВА 6

Дгйана-йоґа

6.1

Верховний Бог-Особа сказав: Хто працює не заради плодів, а во ім’я виконання свого обов’язку — той живе у відреченні і є справжній містик, а не той, хто не запалює вогню і не виконує обов’язку.

6.2

Знай же, що те, що називають відреченням — це те ж саме, що і йоґа, возз’єднання із Всевишнім, адже ніхто ніколи не зможе стати йоґом, о сину Пан̣д̣у, доки не зречеться бажання чуттєвого задоволення.

6.3

Вважають, що для неофіта у восьмиступеневій системі йоґи робота є засобом, а для того, хто вже досяг вершин, засобом стає припинення будь-якої матеріальної діяльності.

6.4

Кажуть, що людина досягла високого ступеня йоґи, якщо, відмовившись від усіх матеріальних бажань, вона не шукає чуттєвого задоволення й не вдається до кармічної діяльності.

6.5

Людина повинна використати свій розум для звільнення, а не занепадати через нього. Розум — і друг обумовленої душі, і ворог її.

6.6

Для того, хто підкорив собі свій розум, він — найкращий друг. Але для того, хто не зміг цього зробити, розум залишається найзапеклішим ворогом.

6.7

Хто підкорив собі свій розум, той вже досяг Наддуші, віднайшовши спокій. Для такої людини щастя і горе, спека й холод, ганьба і шана — одне і те ж.

6.8

Йоґом (або містиком) називають того, хто, завдяки поглибленню та реалізації свого знання, утверджується в самоусвідомленні. Така особистість перебуває в трансцендентнім стані й володіє собою. Вона однаковими очима дивиться на все — на гальку, на каміння, чи на золото.

6.9

Вважають, що людина пішла далі по шляху духовного поступу, коли вона однаково ставиться до чесних доброзичливців, люблячих блогодійників, заздрісних та безсторонніх спостерігачів, посередників, друзів та ворогів, грішників й праведників, не розрізняючи їх у своєму розумі.

6.10

Трансценденталіст повинен завжди зосереджувати все своє єство (тіло, розум і душу) на взаємостосунках з Всевишнім; він повинен жити самотньо у відлюдному місці й завжди старанно контролювати свій розум. Йому слід звільнитись від бажань й власницьких почуттів.

6.11-12

Щоб здійснювати йоґу, слід піти у відлюдне місце, постелити на землю траву куш́а і накрити її шкурою оленя й м’якою тканиною. Треба, щоб сидіння було не дуже високе й не дуже низьке і розташовувалось у святому місці. Потім йоґ повинен всістись на ньому дуже стійко і виконувати йоґу задля очищення серця, контролюючи розум, чуття та діяльність, і зосередивши розум в одній точці.

6.13-14

Треба утримувати тулуб, шию й голову вертикально, на одній прямій лінії, й обома очима невідривно дивитися на кінчик носа. Відтак, з незбудженим, упокореним розумом, позбувшись страху, повністю відмовившись од статевого життя, треба споглядати Мене в своєму серці й зробити Мене кінцевою метою життя.

6.15

Постійно опановуючи таким чином тіло, розум і діяльність, трансценденталіст-містик, врівноваживши розум, припиняє матеріальне існування і досягає царства Господа (обителі Кр̣шн̣и).

6.16

О Арджуно, не може стати йоґом той, хто їсть надто багато або надто мало, спить надто багато або спить недостатньо.

6.17

Той, хто впорядкував свої звички щодо їжі, сну, відпочинку й роботи, — може пом’якшити всі матеріальні страждання, практикуючи йоґу.

6.18

Коли людина, здійснюючи йоґу, дисциплінує свою розумову діяльність й, позбувшись усіх матеріальних бажань, підіймається до трансцендентного рівня, кажуть, що вона досягла високого ступеня йоґи.

6.19

Як світильник не мерехтить в затишнім місці, так і трансценденталіст, що приборкав свій розум, завжди залишається стійким в своїй медитації на трансцендентну сутність.

6.20-23

На стадії досконалості, яку називають трансом, або самадгі, матеріально спрямована діяльність розуму повністю гамується завдяки заняттям йоґою. Здатність бачити свою сутність чистим розумом й відчувати вищий смак і радість у собі є характерною ознакою такої досконалості. Перебуваючи в такому блаженному стані, людина за допомогою своїх трансцендентних чуттів зазнає безмежного трансцендентного щастя. Пізнавши його, вона ніколи не відхиляється од істини, бо вважає, що немає вищого здобутку. За такого стану вона залишається непохитною навіть посеред найбільших труднощів. Це і є справжня свобода від усіх злигоднів, що постають із зв’язку з матерією.

6.24

Людина повинна виконувати йоґу з непохитною рішучістю й вірою і не відхилятись од обраного шляху. Треба відкинути всі без винятку матеріальні бажання, що породжені філософськими роздумами, й, відтак, за допомогою розуму приборкати всі свої чуття, контролюючи найменший їх вияв.

6.25

Поступово, крок за кроком, за допомогою інтелекту, зміцненого переконаністю, треба ввійти в транс, й відтак слід зосередити свій розум лише на душі, й не думати ні про що інше.

6.26

Де б не блукав розум, мінливий та нестійкий за своєю природою, треба неодмінно повертати його назад, під контроль душі.

6.27

Йоґ, що укріпив розум на Мені, воістину досяг найвищого ступеня досконалості трансцендентного щастя. Він перебуває поза ґун̣ою пристрасті й усвідомлює свою якісну тотожність із Всевишнім, і таким чином він звільнюється від усіх наслідків своїх попередніх вчинків.

6.28

Таким чином йоґ, який володіє собою й наполегливо здійснює йоґу, звільнюється від усякої матеріальної скверни й досягає найвищого ступеня досконалого щастя в трансцендентному любовному служінні Господеві.

6.29

Справжній йоґ бачить Мене в усіх істотах і також бачить кожну істоту в Мені. Воістину, особа, що усвідомила себе, бачить Мене, незмінного Верховного Господа, скрізь і всюди.

6.30

Той, хто бачить Мене скрізь, і все — в Мені, ніколи не втратить Мене, і Я ніколи не покину його.

6.31

Йоґ, який віддано служить Наддуші, знаючи що Я і Наддуша — суть одне, перебуває в Мені за всіх обставин.

6.32

О Арджуно, той є досконалим йоґом, хто, порівнюючи їх з самим собою, бачить справжню рівність всіх живих істот, як у щасті, так і в горі.

6.33

Арджуна сказав: О Мадгусӯдано, система йоґи, про яку Ти щойно розповів, здається мені нездійсненною і неприйнятною, бо розум неспокійний та нестійкий.

6.34

Розум неспокійний, бурхливий, впертий і дуже сильний, о Кр̣шн̣о, і підкорити його, мені здається, важче, ніж приборкати пориви вітру.

6.35

Господь Ш́рı Кр̣шн̣а сказав: О міцнорукий сину Кунтı, безсумнівно, дуже важко приборкати непокірний розум, але це можна зробити за допомогою відповідної практики й відречення.

6.36

Для того, чий розум неприборканий, самоусвідомлення — важкий труд. Але обов’язково доб’ється успіху той, хто стежить за своїм розумом, докладаючи зусиль за допомогою відповідних засобів. Така Моя думка.

6.37

Арджуна сказав: О Кр̣шн̣а, що очікує невдаху-трансценденталіста, який спочатку з вірою ступає на шлях самореалізації, але згодом, внаслідок світського складу розуму, припиняє заняття і не досягає успіху в містицизмі?

6.38

О могутньорукий Кр̣шн̣о, чи правда це, що людина, яка збилася з трансцендентного шляху, втрачає свої духовні й матеріальні досягнення і зникає, як та розірвана хмарина, не знайшовши ніде собі місця?

6.39

В цьому полягає мій сумнів, о Кр̣шн̣о, і я прошу Тебе повністю розвіяти його. Немає нікого, крім Тебе, хто може зробити це.

6.40

Верховний Бог-Особа сказав: Сину Пр̣тги, трансценденталіст, що вдається до сприятливої діяльності, не зазнає загибелі ні в цьому світі, ні в світі духовному. Мій друже, зло ніколи не переможе того, хто творить добро.

6.41

Невдалий йоґ після багатьох-багатьох років щасливого життя на планетах, де мешкають праведні істоти, народжується в родині доброчесних людей або в заможній шляхетній сім’ї.

6.42

Або (зазнавши невдачі після тривалих занять йоґою) він народжується в сім’ї трансценденталістів, мудрість яких безумовно велика. Звісно, таке народження — велика рідкість у цьому світі.

6.43

Діставши таке народження, він відроджує божественну свідомість свого попереднього життя і намагається йти далі, щоб досягти цілковитого успіху, о сину Куру.

6.44

Завдяки божественній свідомості попереднього життя, засади йоґи самі по собі приваблюють його, навіть якщо він і не шукає їх. Такий спраглий знань трансценденталіст завжди стоїть вище ритуальних догматів ш́астр.

6.45

Коли ж йоґ, що змив із себе усю скверну, щиро прагне піти ще далі, то, врешті-решт, сягнувши досконалості після дуже багатьох життів, сповнених практики йоґи, він досягає найвищої мети.

6.46

Йоґ перевершує аскета, вище він і від філософа-емпірика й кармічного працівника. Тому, о Арджуно, за всіх обставин будь йоґом.

6.47

А з усіх йоґів той, хто з великою вірою завжди перебуває в Мені, думає про Мене в своєму серці і служить Мені з трансцендентною любов’ю та відданістю, найтісніше поєднаний зі Мною в йозі і серед усіх він — найкращий. Така Моя думка.

ГЛАВА 7

Знання Абсолюту

7.1

Верховний Бог-Особа сказав: Тепер слухай, о сину Пр̣тги, як, практикуючи йоґу, з розумом, зверненим до Мене, цілковито усвідомлюючи Мене, ти, вільний від сумнівів, зможеш пізнати Мене.

7.2

Я сповіщу тобі в усій повноті це знання, як феноменальне, так і надприродне, божественне. Пізнавши його, ти не знайдеш більше нічого непізнаного.

7.3

Із багатьох тисяч людей можливо лише один прагне досконалості, а з тих, що досягли досконалості, навряд чи хоч один насправді пізнав Мене.

7.4

Земля, вода, вогонь, повітря, ефір, розум, інтелект й оманне его — усі ці вісім елементів разом складають Мої відокремлені матеріальні енерґії.

7.5

Окрім цих енерґій, о міцнорукий Арджуно, існує Моя інша, вища енерґія, до якої належать живі істоти, що використовують можливості, які надає їм нижча енерґія, матеріальна природа, і експлуатують її.

7.6

Усі створені істоти беруть свій початок із цих двох природ. Знай напевно, що Я — початок і кінець усього матеріального і всього духовного в цьому світі.

7.7

О завойовнику багатств, нема істини вищої од Мене. Все тримається на Мені, як ті перли, що нанизані на нитку.

7.8

О сину Кунтı, Я — смак води, світло сонця й місяця і склад «ом̇» в ведичних мантрах. Я — звук в ефірі й талант в людині.

7.9

Я — первісний аромат землі, і Я — жар вогню. Я — життя всього живого, і Я — покута всіх аскетів.

7.10

О сину Пр̣тги, знай, Я — первинне сім’я всього живого, інтелект мудрих й завзяття могутніх людей.

7.11

Я — сила сильних, вільних від пристрасті й бажання. Я — статеве життя, що не суперечить релігійним засадам, о повелителю Бгарат (Арджуна).

7.12

Знай, що всі стани буття: благочестя, пристрасті чи невігластва — це вияви Моєї енерґії. В певному розумінні Я є все суще, однак Я — незалежний. Я непідвладний ґун̣ам матеріальної природи, навпаки, вони перебувають в Мені.

7.13

Весь світ, який введено в оману трьома ґун̣ами (благочестям, пристрастю та невіглаством), не знає Мене, що перебуває над цими ґун̣ами й невичерпного.

7.14

Цю Мою божественну енерґію, що складається з трьох ґун̣ матеріальної природи, дуже важко подолати. Але той, хто вручив себе Мені, може легко вийти з-під її впливу.

7.15

Лиходії, що занурені в цілковите невігластво, останні з-поміж людей, ті, чиє знання викрала ілюзія, і ті, кому властива безбожна природа демонів, не вручають себе Мені.

7.16

О кращий з Бгарат, чотири типи побожних людей приходять до відданого служіння Мені: стражденні, шукачі багатства, допитливі, а також ті, що прагнуть пізнати Абсолют.

7.17

З-поміж них мудрець, який віднайшов справжнє знання і завжди зайнятий чистим відданим служінням — найкращий, бо Я дуже дорогий йому, і він — любий Мені.

7.18

Усі такі віддані, безумовно, є благородними душами, але того, хто володіє знанням про Мене, Я вважаю подібним до Мене Самого. З любов’ю виконуючи трансцендентне служіння Мені, він напевне досягне Мене — вище, абсолютне призначення.

7.19

Після багатьох народжень та смертей той, хто осяг усю глибину справжнього знання, віддається Мені, пізнавши Мене як причину всіх причин й усього сущого. Дуже рідкісною є така велика душа.

7.20

Ті, чий розум захоплено матеріальними бажаннями, віддаються напівбогам і дотримуються певних правил та приписів поклоніння, згідно власної природи.

7.21

Я перебуваю в серці кожного у вигляді Параматми. Якщо хтось забажає вшановувати певного напівбога, Я зміцнюю його віру так, щоб він міг присвятити себе цьому божеству.

7.22

Наділений такою вірою, він намагається поклонятись певному напівбогові і знаходить бажане. Але, насправді, всі такі блага дарую Я один.

7.23

Люди, що вбогі на розум, поклоняються напівбогам і плоди, які вони отримують, незначні та скороминущі. Ті, хто поклоняється напівбогам, потрапляють на планети напівбогів, але Мої віддані слуги врешті-решт досягають Моєї верховної планети.

7.24

Нетямущі люди, які по суті не знають Мене, думають, що Я, Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, спочатку був безособистісним, а потім прийняв цю особистісну форму. Внаслідок убогості своїх знань, вони не відають про Мою вищу, нетлінну природу.

7.25

Я ніколи не виявляю Себе перед неуками та нерозсудливими. Від них Мене приховує Моя внутрішня енерґія, і тому вони не знають, що Я — ненароджений й невичерпний.

7.26

О Арджуно, як Верховний Бог-Особа, Я знаю все, що відбувалось у минулому, все, що відбувається тепер, і все, що гряде. Я також знаю всіх живих істот, — Мене ж не знає ніхто.

7.27

О звитяжний нащадку Бгарат, усі живі істоти народжуються в ілюзії, бо введені в оману двоїстістю, що постає з бажання й відрази.

7.28

Особистості, які благочестиво діяли в попередніх життях і в цьому житті, і які викорінили всі свої гріховні вчинки та їхні наслідки, звільнюються від двоїстості ілюзії й рішуче служать Мені.

7.29

Розумні люди, які прагнуть звільнитися від старості та смерті, знаходять притулок у Мене у відданому служінні Мені. Вони вже є Брахман, бо знають усе, що стосується трансцендентної діяльності.

7.30

Ті, хто повністю усвідомлюють Мене і знають, що Я, Верховний Господь, є провідний принцип матеріального проявлення, напівбогів та всіх способів жертвопринесення, — можуть зрозуміти й пізнати Мене, Верховного Бога-Особу, навіть в момент смерті.

ГЛАВА 8

Осягнення Всевишнього

8.1

Арджуна спитав: О мій Господи, о Вища Особо, що таке Брахман? Що таке «я»? Що таке кармічна діяльність? Що становить собою матеріальне проявлення? Хто такі напівбоги? Будь ласка, поясни мені все це.

8.2

Хто є Владикою жертвопринесень, і яким чином Він живе в тілі, о Мадгусӯдано? І як можуть ті, що вдаються до відданого служіння, пам’ятати Тебе під час смерті?

8.3

Верховний Господь сказав: Непідвладну знищенню, трансцендентну живу істоту називають Брахманом, а її вічна природа носить назву адгйатми, «я». Дії, що стосуються розвитку матеріальних тіл, називають кармою, або діяльністю заради плодів.

8.4

О кращий із втілених істот, фізичну природу, що постійно змінюється, називають адгібгӯтою (матеріальним проявленням). Всесвітня форма Господа, яка включає в себе всіх напівбогів, таких, як напівбоги Сонця й Місяця, носить назву адгідаіви. А Мене, Верховного Господа, що представлений як Наддуша в серці кожної втіленої істоти, називають адгійаджн̃ею (Володарем жертвопринесень).

8.5

І кожен, хто наприкінці життя покидає тіло, пам’ятаючи лише про Мене одного, одразу ж досягає Моєї природи. Це безсумнівно.

8.6

Про який би стан буття не пам’ятала людина, покидаючи своє тіло, о сину Кунтı, того стану вона неодмінно й досягає.

8.7

Тому, Арджуно, ти повинен завжди думати про Мене в образі Кр̣шн̣и й водночас виконувати визначений тобі обов’язок — воювати. Присвятивши Мені всі свої дії і зосередивши на Мені свій розум та інтелект, ти, безперечно, досягнеш Мене.

8.8

Той, хто медитує на Мене як на Верховного Бога-Особу, завжди пам’ятаючи про Мене, і не відхиляється од цього шляху, той, о Партго, неодмінно досягне Мене.

8.9

Треба думати про Верховного Бога-Особу як про всевідаючого, найдревнішого, хто править усім, хто менший від найменшого, хто підтримує все суще й перебуває поза будь-якими матеріальними уявленнями, хто незбагненний і завжди є Особою. Світлосяйний, мов сонце, Він трансцендентний і перебуває поза матеріальною природою.

8.10

Той, хто в момент смерті концентрує своє життєве повітря в міжбрів’ї і, силою йоґи зосереджуючи розум, із цілковитою відданістю спрямовує свої думки до Верховного Господа, — той неодмінно осягне Верховного Бога-Особу.

8.11

Люди, які добре знають Веди і вимовляють склад «ом̇кара», великі мудреці, що провадять життя у відреченні, входять в Брахман. Бажаючи такої досконалості, людина дотримується целібату. Зараз Я окреслю тобі той шлях, яким ти зможеш прийти до спасіння.

8.12

Йоґа означає відречення від будь-якої чуттєвої діяльності. Зачинивши двері всіх чуттів, зосередивши розум на серці і життєве повітря — на маківці голови, людина стверджується в йозі.

8.13

Якщо, оволодівши такою практикою йоґи і промовляючи священний склад «ом̇», вище поєднання звуків, індивід думає про Верховного Бога-Особу і з такими думками покидає своє тіло, він неодмінно досягне духовних планет.

8.14

Той, хто завжди пам’ятає про Мене, не відхиляючи свій розум, о сину Пр̣тги, може легко досягти Мене, тому що він постійно служить Мені.

8.15

Досягши Мене, великі душі, віддані Мені йоґи, ніколи не повертаються назад у цей тимчасовий, сповнений страждань світ, бо вони сягнули вищої досконалості.

8.16

Починаючи з найвищої планети матеріального світу й до найнижчої, всі вони є місцем злигоднів, де повторюються народження і смерть. Але той, хто досягає Моєї обителі, о сину Кунтı, більше не народжується в матеріальному світі.

8.17

За земним літочисленням, тисяча епох (йуґ), разом узятих, складають один день Брахми. І так само довго триває його ніч.

8.18

На початку дня Брахми всі живі істоти проявляються з невиявленого стану, і потім, коли настає ніч, вони знову поринають у непроявленість.

8.19

Знову й знову настає день Брахми, і знову й знову всі живі істоти розпочинають своє існування, а коли настає ніч Брахми, вони, безпорадні, знищуються.

8.20

Але існує інша невиявлена природа, вічна й трансцендентна щодо проявленої та непроявленої матерії. Ця природа — вища й ніколи не знищується. Коли все в цьому світі знищується, та частина залишається незмінною.

8.21

Те, що ведантисти описують, як невиявлене й вільне од скверни гріха, те, що відоме як місце вищого призначення, досягнувши якого, жива істота ніколи не повертається назад — це і є Моя верховна обитель.

8.22

Верховного Бога-Особу, найвизначнішого з-поміж усіх, досягають шляхом чистої неподільної відданості. Хоча Він і не залишає Своєї обителі, Він — всюдисущий і все міститься в Ньому.

8.23

О кращий з Бгарат, зараз Я опишу тобі різні моменти часу, за яких йоґи залишають цей світ, щоб повернутись або не повернутись назад.

8.24

Ті, що знають Верховного Брахмана, досягають того Всевишнього, залишаючи цей світ у час, коли переважає вплив бога вогню, в світлі години, в сприятливий момент дня, на протязі двох тижнів місяця-молодика, а також на протязі тих шести місяців, коли Сонце рухається на північ.

8.25

Містик, який покидає цей світ в туман, вночі, на протязі двох тижнів старого місяця, а також під час шести місяців, коли Сонце рухається на південь, — він досягає планети Місяць, але потім знову повертається назад.

8.26

На думку Вед, є два шляхи, які ведуть з цього світу: один при світлі, а другий у пітьмі. Той, хто відходить при світлі, більше не повертається назад, той же, хто залишає цей світ у темряві, повертається знову.

8.27

Хоча віддані й знають обидва ці шляхи, о Арджуно, вони не турбуються про них. Тому завжди будь непохитно відданим Мені.

8.28

Той, хто став на шлях відданого служіння, не втрачає плодів вивчення Вед, здійснення жертвопринесень та аскетизму, роздачі милостині або філософських занять та кармічної діяльності. Просто присвятивши себе відданому служінню, він здобуває все це і зрештою досягає верховної вічної обителі.

ГЛАВА 9

Найпотаємніше знання

9.1

Верховний Бог-Особа сказав: Мій дорогий Арджуно, ти ніколи не заздриш Мені, і тому Я відкрию тобі найпотаємніше знання, оволодівши яким, ти звільнишся від страждань матеріального існування.

9.2

Знання це — цар усього знання, таїна з таїн. Це знання — найчистіше, і воно дозволяє безпосередньо пізнати власну сутність шляхом духовного усвідомлення, а тому є досконалістю релігії. Воно безсмертне, і осягнення його радісне.

9.3

О звитяжний, ті, хто не має віри у віддане служіння, не можуть досягти Мене. Тому вони повертаються в матеріальний світ, на шлях народжень й смерті.

9.4

Я, в Своїй непроявленій формі, пронизую весь усесвіт. Всі істоти перебувають в Мені, але Я — не в них.

9.5

І все ж таки все створене не покоїться в Мені. Поглянь лише на Мою незбагненну містичну силу! Хоча Я і підтримую всі живі істоти і перебуваю скрізь, Я не є частиною космічного проявлення, тому що Я Сам — джерело творіння.

9.6

Спробуй зрозуміти: як і могутній вітер, що дме повсюди, завжди залишається в небі, так усі створені істоти завжди перебувають в Мені.

9.7

О сину Кунтı, наприкінці віків усі матеріальні проявлення входять в Мою природу, а на початку наступних Своєю могутністю Я творю їх знову.

9.8

Весь космічний порядок підвладний Мені. Згідно Моєї волі і задуму він автоматично проявляється знову й знову, і з Моєї волі він знищується під кінець.

9.9

О Дганан̃джайа, вся ця робота не сковує Мене. Я завжди незалежний від усієї матеріальної діяльності й перебуваю в нейтральному становищі.

9.10

Матеріальна природа, що є однією з Моїх енерґій, працює під Моїм наглядом, о сину Кунтı, виробляючи всі рухомі й нерухомі істоти. Під її керуванням це проявлення твориться і знищується знову й знову.

9.11

Дурні зневажають Мене, коли Я з’являюсь в образі людини. Вони не знають моєї трансцендентної природи Верховного Господа, владного над усім сущим.

9.12

Людей, введених таким чином в оману, приваблюють демонічні, безбожні погляди. В стані омани всі їхні надії на визволення, вся їхня кармічна діяльність й плекання знань терплять поразку.

9.13

Великі душі, о сину Пр̣тги, що непідвладні омані, перебувають під захистом божественної природи. Вони цілком присвячують себе відданому служінню, тому що знають, що Я — Верховний Бог-Особа, одвічний і невичерпний.

9.14

Завжди оспівуючи Мою славу, схиляючись у шані переді Мною, цілеспрямовано скеровуючи свої зусилля, ці великі душі постійно поклоняються Мені з любов’ю та відданістю.

9.15

Інші ж, чия жертва полягає у розвитку знань, поклоняються Верховному Господеві як єдиному і неповторному, як різноманітності того, що існує, і в Його всесвітній формі.

9.16

Але Я — і обряд, і жертвопринесення, Я — вшановування предків, цілюща трава і трансцендентний спів. Я і масло, і вогонь, і підношення.

9.17

Я — батько всесвіту і мати, опора і прадід його. Я — об’єкт пізнання, і той, хто очищує, і Я — склад ом̇. Я також Р̣ґ, Сама і Йаджур Веда.

9.18

Я — мета, опора, владика, свідок, обитель, притулок і найближчий друг. Я — творення і знищення, основа всього, місце спокою і вічне сім’я.

9.19

О Арджуно, Я даю тепло, і Я затримую та посилаю дощ. Я — безсмертя, і Я також — уособлена смерть. І дух, і матерія існують в Мені.

9.20

Ті, що вивчають Веди і п’ють сік соми, прагнучи райських планет, посередньо поклоняються Мені. Очистившись від гріховних наслідків, вони народжуються на благочестивій райській планеті Індри, де насолоджуються божественними розвагами.

9.21

Коли вони таким чином вдовольняться небесними почуттєвими втіхами і вичерпають результати своєї побожної діяльності, вони знову повертаються на цю тлінну планету. Отже, ті, що шукають почуттєвої насолоди, суворо дотримуючись засад трьох Вед, досягають лише повторюваних народження й смерті.

9.22

Але тим, хто постійно поклоняється Мені з винятковою відданістю і заглиблений у медитацію на Мою трансцендентну форму, Я даю те, чого їм не вистачає, і зберігаю те, що вони мають.

9.23

Ті, кого приваблюють інші боги і хто вшановує їх з вірою, насправді поклоняються лише Мені, о син Кунтı, але роблять це не так, як слід.

9.24

Я — Той єдиний, хто насолоджується всіма жертвопринесеннями, і їхній володар. Ті ж, хто не визнає Моєї істинної трансцендентної природи, падають униз.

9.25

Ті, що поклоняються напівбогам, народяться серед напівбогів; ті, що поклоняються предкам, відправляються до предків; ті, що поклоняються привидам і духам, народяться серед цих істот; але ті, хто поклоняється Мені — житимуть зі Мною.

9.26

Якщо людина запропонує Мені листок, квітку, плід або воду з любов’ю та відданістю, Я прийму їх.

9.27

Що б ти не робив, що б ти не їв, що б ти не пропонував чи віддавав, і через яку б тапасйу не проходив — пропонуй все це, о сину Кунтı, як підношення Мені.

9.28

Таким чином ти вивільнишся із кайданів діяльності та її сприятливих і несприятливих наслідків. Зосередивши на Мені свій розум, основуючись на відреченні, ти визволишся й прийдеш до Мене.

9.29

Я нікому не заздрю і ставлюсь до всіх без упередження. Я однаково ставлюсь до всіх. Але той, хто віддано служить Мені, той — Мій друг, він в Мені, і Я йому також друг.

9.30

Навіть якщо людина скоїть найогидніший вчинок, але якщо вона з рішучістю присвятила себе відданому служінню, — її слід вважати праведною, бо вона обрала правильний шлях.

9.31

Вона швидко стає праведною і досягає вічної вмиротвореності. О сину Кунтı, сміливо проголошуй, що Мій відданий ніколи не загине.

9.32

О сину Пр̣тги, ті, що знайшли пристановище в Мені, нехай вони будуть навіть ницого походження — жінки, ваіш́йі (торговці) і ш́ӯдри (робітники) — всі вони зможуть досягти вищої мети.

9.33

Що ж вже казати про добродійних брахман̣, відданих і праведних царів! Тому, потрапивши до тимчасового, злиденного світу, з любов’ю та відданістю присвяти себе служінню Мені.

9.34

Завжди думай про Мене, стань Моїм відданим, вшановуй Мене з любов’ю і поклоняйся Мені. Повністю в Мене занурившись, ти неодмінно прийдеш до Мене.

ГЛАВА 10

Щедроти Абсолюту

10.1

Верховний Бог-Особа сказав: Слухай же, о міцнорукий Арджуно. Я говоритиму далі, бо ти дорогий Мені друг. Для твоєї користі Я відкрию тобі знання, глибше від того, яке Я вже пояснив.

10.2

Ні міріади напівбогів, ні великі мудреці не знають про Моє походження й щедроти, бо Я — першопричина напівбогів і мудреців з усякого погляду.

10.3

Людину, яка знає Мене як ненародженого, як того, хто не має початку, як Верховного Володаря усіх світів, — лише таку людину, непідвладну ілюзії, Я звільняю від усіх гріхів.

10.4-5

Інтелект, знання, свободу від сумнівів та ілюзій, прощення, правдивість, володіння своїми чуттями, приборкання розуму, щастя й нещастя, народження, смерть, страх, безстрашність, відмову від застосування насильства, врівноваженість, вдоволеність, аскетизм, милосердя, славу і ганьбу — всі ці різні якості й здібності живих істот створив саме Я.

10.6

Семеро великих мудреців, і четверо інших великих мудреців перед ними, і всі Ману (прародителі людства) виходять з Мене, народжені з Мого розуму, а всі живі істоти, що населяють різні планети, походять від них.

10.7

Якщо хтось воістину знає про всі Мої щедроти та містичні сили, він присвячує себе чистому відданому служінню, — це безсумнівно.

10.8

Я — джерело всіх духовних і матеріальних світів. Все витікає з Мене. Мудрий прекрасно знає про це й присвячує себе відданому служінню Мені, поклоняючись Мені всім серцем.

10.9

Думки Моїх чистих відданих зосереджені на Мені; їхнє життя повністю присвячене служінню Мені, і вони відчувають вище задоволення та блаженство, завжди розмовляючи про Мене й освічуючи один одного.

10.10

Тим, хто постійно з любов’ю віддано служать Мені, Я даю істинний інтелект, за допомогою якого вони можуть прийти до Мене.

10.11

Виявляючи до них особливу милість, Я, що перебуваю в їхніх серцях, сяйним світочем знання розвіюю пітьму, яку породжує невігластво.

10.12-13

Арджуна сказав: Ти — Верховний Бог-Особа, остаточний притулок, найчистіший, Абсолютна Істина, Ти — вічна, трансцендентна, первинна особа, ненароджений і найвеличніший. Усі великі мудреці: Нарада, Асіта, Девала, Вйаса підтверджують цю істину про Тебе, а зараз Ти Сам сповіщаєш її мені.

10.14

О Кр̣шн̣о, я приймаю за істину все, що Ти повідав мені. Ані напівбоги, ані демони, о Господи, не можуть усвідомити Твоєї Особи.

10.15

Воістину, Ти один знаєш Себе, завдяки Своїй внутрішній силі, о Верховна Особо, першоджерело всього, Володарю всіх істот, Боже богів, Господь усесвіту!

10.16

Будь ласка, розкажи мені в подробицях про Свої божественні щедроти, що ними Ти сповнюєш усі ці світи.

10.17

О Кр̣шн̣а, о вищий містику, як мені постійно думати про Тебе, і як мені пізнати Тебе? В якій з Твоїх різноманітних форм мені пам’ятати про Тебе, о Верховний Боже-Особистість?

10.18

О Джанардана, будь ласка, розповідай далі у подробицях про Свою містичну могутність. Я не можу насититися, слухаючи про Тебе, і чим більше я чую, тим солодший мені нектар Твоїх слів.

10.19

Верховний Бог-Особа сказав: Так, Я повідаю тобі про Свої дивовижні вияви, о Арджуна, але тільки про найбільш визначні, бо немає меж Моїм щедротам.

10.20

Я — Наддуша, о Арджуна, яка перебуває в серцях всіх живих істот. Я — їхній початок, середина і кінець.

10.21

З-посеред Адітй Я — Вішн̣у, із світил Я — сяйне Сонце, з Марут Я — Марıчі, і серед зірок Я — Місяць.

10.22

З Вед Я — Сама-Веда, з напівбогів Я — Індра, цар небес, із чуттів Я — розум, а в живих істотах Я — життєва сила (свідомість).

10.23

Із всіх Рудр Я — Господь Ш́іва, з-поміж йакш і ракшасів Я — володар скарбів (Кувера), з-поміж Васу Я — вогонь (Аґні), й з-поміж гір Я — Меру.

10.24

Знай, о Арджуно, що із жреців Я — головний жрець, Бр̣хаспаті. З полководців Я — Картікейа, і серед водоймищ — Я океан.

10.25

З-поміж великих мудреців Я — Бгр̣ґу, з вібрацій Я — трансцендентний склад ом̇, з жертвоприношень Я — оспівування святих імен (джапа), і з-поміж нерухомих об’єктів Я — Гімалаї.

10.26

Із всіх дерев Я — баньян, а з мудреців серед напівбогів Я — Нарада. З Ґандгарв Я — Чітраратга, а серед досконалих істот Я — мудрець Капіла.

10.27

Знай, що із коней Я — Уччаіх̣ш́рава, породжений тоді, коли заради божественного напою збивали океан. Серед шляхетних слонів Я — Аіравата, а серед людей Я — цар.

10.28

З усіх різновидів зброї Я — блискавка, серед корів Я — сурабгі. З причин породження потомства Я — Кандарпа, бог кохання, і із зміїв Я — Васукі.

10.29

З багатоголових Наґів Я — Ананта, і серед мешканців вод Я — напівбог Варун̣а. З відійшовших предків Я — Арйама, а серед законодавців Я — Йама, бог смерті.

10.30

З-поміж демонів Даітй Я — відданий Прахлада, з поневолювачів Я — час, і серед звірів Я — лев, а серед птахів Я — Ґаруд̣а.

10.31

З тих, що очищують, Я — вітер, із тих, хто тримає зброю, Я — Рама, серед риб Я — акула, а з усіх рік — Ґанґа.

10.32

Я — початок, кінець і середина всіх творінь, о Арджуно. З усіх різновидів знання Я — духовна наука про душу, а для логіків Я — остаточна істина.

10.33

З усіх літер Я — буква «А», серед усіх складних слів Я є двоскладове. Я також — невичерпний час, і серед творців Я — Брахма.

10.34

Я — всепоглинаюча смерть, і Я — причина, яка породжує все, що має бути. Серед жінок Я — слава, процвітання, витончена мова, пам’ять, кмітливість, вірність і терпеливість.

10.35

З гімнів Сама Веди Я—Бр̣хат-сама, в поезії Я — Ґайатрı. З місяців Я — Марґаш́ıрша (листопад-грудень), і з пір року Я — квітуча весна.

10.36

Також з усіх шахрайств Я — азартна гра, і Я — блиск усієї розкоші. Я — перемога, Я — пригода, і Я — сила сильного.

10.37

З нащадків Вр̣шн̣і Я — Васудева, з Пан̣д̣ав Я — Арджуна. З мудреців Я — Вйаса, і з-поміж великих мислителів — Уш́ана.

10.38

Серед всіх засобів придушення беззаконня Я — кара, і Я — моральність тих, хто прагне перемоги, Я — безмовність тайни і Я — розсудливість та знання мудрих.

10.39

І ще, о Арджуно, Я є сім’ям, яке породжує все суще. Будь-що створене — рухоме й нерухоме — не може існувати без Мене.

10.40

О звитяжний, нема кінця Моїм божественним виявам. Ті, про які Я повідав тобі, є лише тьмяне віддзеркалення Моїх безмежних божествених щедрот.

10.41

Знай, що всі гідні подиву, прекрасні й славетні творіння виникають лише із іскри Мого сяйва.

10.42

О Арджуно, навіщо знати про все це в подробицях? Лише однією часткою Себе Я пронизую і підтримую весь цей всесвіт.

ГЛАВА 11

Всесвітня форма

11.1

Арджуна сказав: Я вислухав, з Твоєї ласки, настанови про ці найпотаємніші духовні речі, і мої ілюзії розвіялись.

11.2

О лотосоокий, вислухавши Твоє вичерпне пояснення про те, як з’являються і зникають усі живі істоти, я усвідомив Твою невичерпну славу.

11.3

О найвизначніший з усіх, о верховна формо, хоча переді мною Ти в Своєму істинному образі, що Ти описав його мені, я хочу побачити, як Ти увійшов у космічний прояв, якою є та Твоя форма.

11.4

Якщо Ти вважаєш, що я здатний побачити Твою космічну форму, о мій Господи, Володарю всіх містичних сил, будь ласка, яви Свою безмежну всесвітню Сутність.

11.5

Верховний Бог-Особа сказав: Мій дорогий Арджуно, о сину Пр̣тги, тож поглянь на Мої щедроти, на сотні тисяч різноманітних божественних і багатобарвних форм.

11.6

О кращий з Бгарат, поглянь на різні прояви Адітй, Васу, Рудр, Аш́вінı-кумар і всіх інших напівбогів. Уздри численні дива, що їх до тебе ніхто не бачив і про які ніхто ніколи не чув.

11.7

О Арджуно, що б ти не захотів побачити, все є в цьому Моєму тілі! Ця всесвітня форма може явити тобі все, що ти хочеш побачити зараз або в майбутньому. Все суще — рухоме й нерухоме — присутнє тут, в одному місці.

11.8

Але ти не можеш бачити Мене своїми нинішніми очима, тому Я наділяю тебе божественним баченням. Споглядай же Мою незбагненну містичну силу!

11.9

Сан̃джайа сказав: О царю, промовивши це, Верховний Повелитель усіх містичних сил, Бог-Особа явив Арджуні Свою всесвітню форму.

11.10-11

Арджуна побачив у тій всесвітній формі безліч ротів, очей, незліченні й дивовижні видіння. Господь у цій формі був прикрашений неземними коштовностями й потрясав божественною зброєю. Він був убраний в божественні шати й прикрашений ґірляндами. Його духм’яне тіло було змащене різними надзвичайними ароматичними маслами. Все це було дивовижне, безмежне й сяяло, покриваючи все.

11.12

Якби сотні тисяч сонць водночас зійшли на небі, то їхнє сяйво могло б нагадати сяйво Верховної Особи у всесвітній формі.

11.13

В цей час Арджуна міг споглядати у всесвітній формі Господа безмежні простори всесвіту, зосереджені в одному місці, хоча й розділені на багато-багато тисяч.

11.14

Приголомшений і вкрай здивований, із настовбурченим волоссям, Арджуна схилив голову, склав руки і почав молити Верховного Господа.

11.15

Арджуна сказав: Мій дорогий Господи Кр̣шн̣о, я бачу в Твоєму тілі всіх напівбогів і безліч інших живих істот. Я бачу Брахму, який сидить на квітці лотосу, а також Господа Ш́іву, всіх мудреців і божественних зміїв.

11.16

О Володар усесвіту, о всесвітня формо, я бачу в Твоєму тілі безліч очей, рук, черев, ротів, що простягаються скрізь без краю. В Тебе немає кінця, немає середини і немає початку.

11.17

На Твою форму заважає дивитись сліпуче сяйво, що поширюється в усі боки й нагадує пломені вогню або незмірне сяяння сонця. І я бачу цю форму, що сяє, всюди, увінчану коронами, з булавами та дисками в руках.

11.18

Ти — вища одвічна мета, кінцеве місце заспокоєння всього цього всесвіту. Ти невичерпний, і Ти — найдавніший. Ти — Бог-Особа, і Ти підтримуєш вічну релігію. Така моя думка.

11.19

В Тебе нема початку, середини й кінця. Твоя слава безмежна. В Тебе безліч рук, а Сонце й Місяць — Твої очі. Я бачу, як ти вивергаєш сліпуче полум’я із Своїх уст і спалюєш весь усесвіт власним сяйвом.

11.20

Хоча Ти один, Ти заповнюєш Собою все небо й усі планети, і весь простір між ними. О великий, дивлячись на цю дивну й страшну форму, всі планетні системи жахаються.

11.21

Натовпи напівбогів коряться Тобі і входять в Тебе. Деякі з них, дуже перелякані, моляться, склавши руки. Сонми великих мудреців і досконалих істот вигукують «Мир усім!» — і моляться Тобі, співаючи ведичні гімни.

11.22

Усі різноманітні проявлення Господа Ш́іви, Адітйі, Васу, Садгйі, Віш́ведеви, обидва Аш́вıни, Марути, предки, ґандгарви, йакші, асури і сповнені досконалості напівбоги дивляться на Тебе з подивом.

11.23

О могутньорукий, всі планети та їх напівбоги збентежені виглядом Твоєї гігантської форми з її багатьма обличчями, очима, руками, стегнами, ногами і черевами й Твоїми численними страхітливими зубами. Як і вони, я теж розгублений.

11.24

О всепроникаючий Вішн̣у, Ти досягаєш неба; дивлячись на Тебе, багатобарвного і сліпучого, на Твої роти, що зяють, й величезні яскраві очі, я відчуваю страх і замішання. Я нездатний більше зберігати спокій і врівноваженість розуму.

11.25

О Володарю всіх володарів, притулок всіх світів, прошу Тебе, будь ласкавим до мене. Я більше не можу зберігати рівновагу, дивлячись на Твої смертоносні обличчя, що палають, й страхітливі зуби. Я зовсім розгубився.

11.26-27

Усі сини Дгр̣тарашт̣ри і царі, їхні союзники, а також Бгıшма, Дрон̣а, Карн̣а й наші добірні воїни ринуть до Твоїх страхітливих пащ. І я бачу, як голови деяких з них застрягають між Твоїми зубами і Ти розтрощуєш їх.

11.28

Як повноводні річки течуть в океан — так і всі ці великі воїни входять в Твої пащі і згоряють в них.

11.29

Я бачу, як люди линуть до Твоїх пащ, неначе метелики, що летять на смерть, у сліпучий вогонь.

11.30

О Вішн̣у, я бачу як Ти з усіх боків поглинаєш людей Своїми ротами, що палають. Ти покриваєш світи Своїм сяйвом і нищівні промені виходять з Тебе.

11.31

О Повелителю повелителів, страхітливий на вигляд, змилосердься, повідай мені, хто Ти є. Я схиляюсь перед Тобою. Будь милостивий до мене. Ти — одвічний Господь. Я хочу знати, хто Ти і в чому Твоя місія.

11.32

Верховний Бог-Особа сказав: Я — час, великий руйнівник світів, і Я прийшов сюди, щоб знищити всіх людей. Крім вас (Пан̣д̣ав), усі воїни, з обох сторін, загинуть.

11.33

Отож, ставай до бою! Готуйсь завоювати славу! Переможи своїх ворогів й втішайся квітучим царством! Згідно з Моїм задумом, всі вони вже приречені; ти ж, о Савйасачı, можеш бути лише Моїм знаряддям у цій битві.

11.34

Я вже знищив Дрон̣у, Бгıшму, Джайадратгу, Карн̣у та інших великих воїнів. Тож убий їх і не турбуйся. Просто стань до бою і в герці ти переможеш своїх ворогів.

11.35

Сан̃джайа сказав Дгр̣тарашт̣рі: О царю, почувши ці слова від Верховного Бога-Особи, тремтячий Арджуна знову й знову, молитовно склавши руки, шанобливо схилявся перед ним, і, нарешті, затинаючись від страху, сказав Господу Кр̣шн̣і такі слова.

11.36

Арджуна сказав: О Володарю чуттів, Ти приваблюєш усіх, і світ радіє, почувши Твоє ім’я. Поки праведники схиляються перед Тобою, перелякані демони розбігаються хто куди. Так усе і повинно бути.

11.37

О Великий, навіть вищий од Брахми, Ти є одвічний творець. Як же їм не схилятись перед Тобою в пошані? О безмежний, Боже богів, притулок усесвіту! Ти невичерпне джерело, причина всіх причин, і Ти трансцендентний щодо матеріального проявлення.

11.38

Ти — одвічний Бог-Особа, найдавніший, кінцеве святилище проявленого космічного світу. Ти знаєш усе, і Ти — все, що можна пізнати. Ти — вищий захисток, що стоїть над усіма матеріальними ґун̣ами. О нескінченна формо! Ти пронизуєш увесь космічний прояв!

11.39

Ти — повітря, і Ти — Верховний правитель! Ти — вогонь, Ти — вода, і Ти — Місяць! Ти — Брахма, перше живе створіння, і Ти — вищий одвічний батько. Тому я шанобливо кланяюсь Тобі тисячі разів, ще й ще!

11.40

Поклони Тобі і спереду, і ззаду, і з усіх сторін! О безмежна сило, Ти — Володар необмеженої могутності. Ти всюдисущий, і тому Ти є все!

11.41-42

Думаючи про Тебе як про свого друга, я необачно звертався до Тебе «Гей, Кр̣шн̣о», «гей, Йадаво», «гей, мій друже», бо не знав Твоєї слави. Будь ласка, пробач мені все, що я зробив у безумстві чи з любові. Я жартома багато разів ображав Тебе під час відпочинку, коли ми поділяли ложе, або коли ми сиділи чи їли разом, іноді віч-на-віч, а іноді перед багатьма друзями. О непохибний, будь ласка, прости мені всі ці образи.

11.43

Ти — батько довершеного космічного прояву, рухомого й нерухомого. Ти — його глава, гідний поклоніння, вищий духовний учитель. Ніхто не може зрівнятись або стати єдиним з Тобою. Як же тоді може існувати хтось вищий від Тебе в трьох світах, о Володарю незмірної сили?

11.44

Ти — Верховний Господь, і кожна жива істота повинна поклонятись Тобі. Тому я падаю ниць, щоб висловити Тобі свою глибоку шану й прошу Твоєї милості. Як батько терпить зухвалість сина, або друг зносить недоречності друга, або дружина вибачає фамільярність своєму чоловікові, молю тебе, прости, якщо я поводивсь з Тобою не так, як належить.

11.45

Уздрівши небачену мною раніше всесвітню форму, я відчуваю радість, але водночас розум мій охоплений страхом. Тому будь милостивий до мене і знову яви Свій образ Бога-Особи, о Володарю володарів, о захисток всесвіту.

11.46

О всесвітня формо, о тисячорукий Господи, я хочу побачити Тебе у Твоїй чотирирукій формі, із шоломом на голові, з булавою, диском, мушлею та лотосом в Твоїх руках. Я жадаю бачити цей Твій образ.

11.47

Верховний Бог-Особа сказав: Мій дорогий Арджуно, з радістю Я явив тобі за допомогою Своєї внутрішньої потенції всесвітню форму, вищу форму матеріального світу. До тебе ніхто і ніколи не бачив її, безмежну і сповнену сліпучого сяйва.

11.48

О кращий з воїнів Куру, ніхто до тебе ніколи не бачив цієї Моєї всесвітньої форми, бо ні вивчення Вед, ні жертвопринесення, ні добродійність, ні благочестива діяльність, ні суворий аскетизм не допоможуть досягти того, щоб Я явив Себе в цій формі в матеріальному світі.

11.49

Ти розгубився і вкрай здивований, побачивши Мене в цьому страхітливому вигляді. Облишим це. Мій відданий, забудь про всі тривоги і з спокійною душею спостерігай той образ, який ти бажаєш бачити.

11.50

Сан̃джайа сказав Дгр̣тарашт̣рі: Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, сказавши це Арджуні, явив Свою істинну чотирируку форму і, зрештою, знову прибрав свого дворукого образу, підбадьоривши тим настрашеного Арджуну.

11.51

Коли Арджуна побачив Кр̣шн̣у в Його істинній формі, він сказав: О Джанардано, споглядаючи Тебе в цьому дивної краси людському образі, мій розум заспокоївся і я прийшов до тями.

11.52

Верховний Господь сказав: Мій дорогий Арджуно, цю Мою форму, яку ти щойно споглядав, дуже важко побачити. Навіть напівбоги вічно прагнуть споглядати цей такий дорогий образ.

11.53

Цей образ, який ти бачиш трансцендентними очима, не можна збагнути, просто вивчаючи Веди, або за допомогою суворої аскези, добродійності, чи поклонінням. Це — не ті шляхи, що можуть допомогти побачити Мене таким, яким Я є.

11.54

Мій дорогий Арджуно, лише той, хто безроздільно з відданістю служить Мені, може пізнати Мене таким, яким Я стою перед тобою, і безпосередньо бачити Мене. Лише так ти зможеш осягти тайну Моєї особи.

11.55

Мій дорогий Арджуно, той, хто присвячує себе чистому відданому служінню Мені, хто вільний від скверни кармічної діяльності та розумувань, хто працює для Мене, хто робить Мене вищою метою свого життя і приязно ставиться до кожної живої істоти, той обов’язково приходить до Мене.

ГЛАВА 12

Віддане служіння

12.1

Арджуна спитав: Кого слід вважати більш досконалим: того, хто завжди належним чином віддано служить Тобі, чи того, хто вшановує безособистісного Брахмана, непроявлене?

12.2

Верховний Бог-Особа сказав: Тих, хто зосередив свій розум на Моїй особистісній формі й завжди з палкою трансцендентною вірою поклоняється Мені — тих Я вважаю найбільш досконалими.

12.3-4

Але й ті, хто, опановуючи свої чуття, повною мірою вшановує непроявлене, що лежить понад чуттєвим сприйняттям, що проникає в усе, неосяжне, непохитне й незмінне — безособистісний аспект Абсолютної Істини — хто однаково ставиться до всіх й спрямовує свою діяльність на загальне благо, — також врешті-решт досягають Мене.

12.5

Для тих же, чий розум тяжіє до невиявленого, безособистісного аспекту Всевишнього, поступ дуже ускладнений. Втіленим істотам завжди важко досягнути успіху на цьому шляху.

12.6-7

Але Я швидко вирятовую з океану народження і смерті тих, о сину Пр̣тги, хто вшановує Мене, покладаючись у всіх своїх діях на Мене, тих, хто присвятив себе Мені і неухильно з відданістю служить Мені, і, закріпивши на Мені свій розум, завжди подумки споглядає Мене.

12.8

Просто зосередь свій розум на Мені, Верховному Богові-Особі, і зверни до Мене весь свій інтелект. Відтак ти житимеш в Мені завжди, це — безсумнівно.

12.9

О Мій дорогий Арджуно! О завойовнику багатств! Якщо ти не можеш без відхилень зосереджувати на Мені свій розум, тоді дотримуйся засад бгакті-йоґи, що впорядковують життя. Так ти розвинеш бажання досягнути Мене.

12.10

Якщо ж ти не можеш здійснювати приписи бгакті-йоґи, то намагайся просто працювати для Мене, тому що, працюючи для Мене, ти станеш досконалим.

12.11

Але якщо ти не можеш діяти, сповнившись свідомості Бога, то намагайся виконувати діяльність, відмовившись од плодів своєї праці й бути самодостатнім.

12.12

Якщо ж ти не можеш дотримуватись і цього, тоді плекай знання. Але краще знання — медитація, а ще ліпше, ніж медитація — зречення плодів своєї діяльності, бо таке відречення вмиротворює розум.

12.13-14

Той, хто нікому не заздрить і є приязним другом всіх живих істот, хто не думає, що володіє чимсь і вільний від оманного его, хто однаковий в щасті й горі, хто толерантний, завжди вдоволений, хто володіє собою й рішуче присвячує себе відданому служінню, зосереджуючи на Мені свій розум та інтелект, — такий відданий дуже дорогий Мені.

12.15

Той, хто не турбує нікого й завжди спокійний за будь-яких обставин, хто залишається врівноваженим у щасті й нещасті, не підвладний страху й тривогам, той дуже дорогий Мені.

12.16

Мій відданий, який не залежить від перебігу буденних справ, який постійно чистий, досвідчений, вільний від турбот і страждань, який не шукає зиску, — дуже дорогий Мені.

12.17

Той, хто не радіє, не сумує, не жадає багато, не нарікає і зрікається як сприятливих, так і несприятливих речей — такий відданий дуже дорогий Мені.

12.18-19

Той, хто однаково ставиться до друзів і ворогів, залишається врівноваженим у шані й ганьбі, за спеки й холоду, в щасті й нещасті, славі й неславі, хто вільний від спілкування, яке забруднює, хто ніколи не говорить даремно і всім задоволений, хто не турбується про житло для себе, укріпився в знанні й присвятив себе відданому служінню — той дуже дорогий Мені.

12.20

Сповнені віри віддані, які слідують цим несхибним шляхом відданого служіння, обравши Мене своєю вищою метою, надзвичайно дорогі Мені.

ГЛАВА 13

Природа, той, хто насолоджується, і свідомість

13.1-2

Арджуна сказав: О мій дорогий Кр̣шн̣о, я хочу дізнатись про пракр̣ті (природу), про пурушу (того, хто насолоджується), про поле і того, хто знає поле, про знання і про об’єкт пізнання. Верховний Бог-Особа сказав: Тіло, о син Кунтı, називають полем; а того, хто знає тіло, називають тим, хто знає поле.

13.3

О нащадку Бгарати, ти повинен зрозуміти, що Я також перебуваю в усіх тілах і знаю їх, і що розуміння тіла й того, хто знає його, називають знанням. Таке Моє слово.

13.4

Слухай далі, Я стисло опишу тобі поле діяльності та його природу, те, як воно змінюється, звідки виникає, а також — хто знає це поле і як саме він впливає на нього.

13.5

Багато мудреців в різних ведичних писаннях описали знання про поле діяльності і того, хто знає діяльність. У найбільш цілісному вигляді його представляє Веданта-сӯтра з вичерпним поясненням причин і наслідків.

13.6-7

П’ять великих елементів, оманне его, інтелект, непроявлене, десять чуттів і розум, п’ять об’єктів чуттів, бажання, ненависть, щастя, горе, сукупність усього, ознаки життя, переконання — всі вони, як вважають, складають разом поле діяльності та його взаємодії.

13.8-12

Скромність; відсутність гордощів; відмова од насильства; терпимість; звернення до істинного духовного вчителя; простота; чистота; стійкість; самодисципліна; відмова від об’єктів чуттєвого задоволення; відсутність оманного его; усвідомлення того, що народження, смерть, старість і хвороби є зло; відсутність прихильностей; свобода від затягуючого впливу дітей, дружини, домівки тощо; спокій перед лицем приємних і неприємних подій; постійна і чиста відданість Мені; прагнення жити самотньо; відмежованість від загальної маси людей; визнання важливості самореалізації; філософський пошук Абсолютної Істини — все це Я проголошую знанням, а все, що б не існувало окрім цього, є невігластво.

13.13

Тепер Я поясню тобі, що є пізнаване, зрозумівши яке, ти відчуєш смак вічного. Брахман, дух, що не має початку й підпорядкований Мені, перебуває за межами причин і наслідків матеріального світу.

13.14

Скрізь Його руки й ноги, Його очі, голови і Його лиця, і вуха Він має всюди. Таким чином Наддуша існує, пронизуючи Собою все.

13.15

Наддуша є первинне джерело всіх чуттів, хоча Сама їх не має. Вона ні до чого не прив’язана, хоча й підтримує існування всіх живих істот. Вона трансцендентна до ґун̣ів матеріальної природи, але водночас керує ними.

13.16

Верховна Істина перебуває всередині і зовні всього сущого, рухомого й нерухомого. Вона існує в Своїй тонкій духовній формі й тому перебуває поза межами матеріального бачення або пізнання. Хоча Вона близька до усього, водночас Вона дуже-дуже далеко.

13.17

Хоча Наддуша здається поділеною між усіма живими істотами, Вона неподільна. Вона — одне ціле. Варто зрозуміти, що Вона не тільки підтримує існування кожної живої істоти, але й поглинає все і всьому дає розвиток.

13.18

Вона — джерело світла в усіх світлосяйних тілах. Непроявлена, Вона перебуває над тьмою матерії. Вона — знання, предмет пізнання і Вона є мета пізнання. Вона мешкає в серці кожного.

13.19

Отже, Я стисло описав поле діяльності (тіло), знання і об’єкт пізнання. Лише Мої віддані можуть належним чином усвідомити це й відтак досягти Мого духовного єства.

13.20

Знай же, що матеріальна природа й живі істоти не мають початку. Їхні перетворення й ґун̣и матерії є витворами матеріальної природи.

13.21

Природу вважають за причину всіх матеріальних причин і наслідків, тоді як жива істота є причина різноманітних страждань і радощів у цьому світі.

13.22

Таким чином, жива істота, перебуваючи в матеріальній природі й насолоджуючись її трьома ґун̣ами, слідує шляхами життя. Все це відбувається внаслідок її зв’язку з матерією. Так вона пізнає добро і зло, що притаманні різним формам життя.

13.23

У цьому тілі є ще й інший, той, що зазнає трансцендентної насолоди, — Господь, верховний володар, який спостерігає й дозволяє, і йменується Наддушею.

13.24

Той, хто розуміє цю філософію, яка розглядає матеріальну природу, живу істоту і взаємодію ґун̣ природи, неодмінно досягне звільнення. Він більше ніколи не народиться тут, незалежно від свого теперішнього стану.

13.25

Одні сприймають Наддушу в собі шляхом медитації, інші — вдосконалюючи знання, а ще інші — працюючи без прагнення плодів своєї діяльності.

13.26

Є й такі, котрі, хоча й необізнані в духовному знанні, починають поклонятись Верховному Господу, почувши про Нього від інших. Внаслідок своєї схильності дослухатись до авторитетів, вони також виходять за коло народження й смерті.

13.27

О провідник Бгарат, знай, що все суще, рухоме й нерухоме, є лише поєднанням поля діяльності й того, хто знає поле.

13.28

Той, хто бачить, що Наддуша супроводжує індивідуальну душу в кожному тілі, і хто розуміє, що ні душа, ні Наддуша не підлеглі руйнуванню в цьому тлінному тілі — той бачить істину.

13.29

Той, хто бачить, що Наддуша однаково присутня скрізь, у кожній живій істоті, — того не покидає розум. Так він наближається до трансцендентної мети.

13.30

Той, хто здатний бачити, що тіло, яке створене з матеріальної природи, виконує всю діяльність, і хто бачить, що істинне «я» бездіяльне — той бачить істину.

13.31

Коли розважлива людина перестає бачити відмінність живих істот, яку зумовлює різниця між їхніми матеріальними тілами, і бачить, що живі істоти перебувають скрізь, — вона приходить до усвідомлення Брахмана.

13.32

Обдаровані баченням вічності сприймають нетлінну душу як трансцендентну, вічну й непідвладну ґун̣ам природи. Незважаючи на зв’язок з матеріальним тілом, о Арджуно, душа перебуває в бездіяльності й нічим не зв’язана.

13.33

Хоча небо проникає у все, воно, внаслідок своєї тонкої природи, не змішується ні з чим. Так само і душа, яка наділена баченням Брахмана, не змішується з тілом, хоча й перебуває в ньому.

13.34

О сину Бгарати, подібно до сонця, яке одне освітлює весь усесвіт, жива істота, одна в тілі, осяває все тіло свідомістю.

13.35

Ті, що очима знання бачать відмінність тіла од того, хто знає тіло, й можуть також зрозуміти, як звільнитись з рабства матеріальної природи, досягають вищої мети.

ГЛАВА 14

Три ґун̣и матеріальної природи

14.1

Верховний Бог-Особа сказав: І знову Я сповіщатиму тобі неперевершену, трансцендентальну мудрість, найкращу з усього знання, пізнавши яку, всі мудреці досягали найвищої досконалості.

14.2

Людина, що просвітлена цим знанням, може досягти трансцендентної природи, такої самої, як і Моя власна, і тоді вона вже не народжуватиметься під час творення, і знищення не загрожуватиме їй.

14.3

Сукупна матеріальна субстанція, що її називають Брахманом, є джерело народження, о сину Бгарати, і в цьому Брахмані Я зачинаю всіх живих істот, даючи їм можливість з’явитися на світ.

14.4

Слід зрозуміти, що всі види життя, о сину Кунтı, породжує лоно матеріальної природи, і що Я — батько, який дає сім’я.

14.5

Матеріальну природу складають три ґун̣и: благочестя, пристрасть та невігластво. І коли вічна жива істота входить у зв’язок з природою, о міцнорукий Арджуно, ці ґун̣и обумовлюють її.

14.6

О безгрішний, ґун̣а благочестя, що чистіша проти інших, просвітлює і звільняє від наслідків усіх гріхів. Тих, хто перебуває під впливом цієї ґун̣и, обумовлює відчуття щастя та знання.

14.7

Модус пристрасті народжується з необмежених бажань та прагнень, о сину Кунтı, і внаслідок цього втілена жива істота прив’язується до матеріальної кармічної діяльності.

14.8

О сину Бгарати, знай, що ґун̣а пітьми, що породжена з невігластва, — причина омани всіх втілених живих істот. Наслідок цієї ґун̣и — безумство, лінощі й сон, що зв’язують обумовлену душу.

14.9

О сину Бгарати, в ґун̣і благочестя людину обумовлює щастя, пристрасть штовхає її до кармічної діяльності, а невігластво, покриваючи знання людини, прирікає її на безумство.

14.10

Інколи ґун̣а благочестя переважає, перемагаючи ґун̣и пристрасті й невігластва, о син Бгарати. Інколи ґун̣а пристрасті перемагає благочестя і невігластво. А інколи невігластво перемагає благочестя і пристрасть. Так і триває ця постійна боротьба за перевагу.

14.11

Дію ґун̣и благочестя можна відчути, коли всі брами тіла освітлює знання.

14.12

О провідник Бгарат, коли зростає вплив ґун̣и пристрасті, розвиваються ознаки сильної прихильності, кармічної діяльності, надмірних зусиль і непідвладних контролю бажань і жаги.

14.13

Коли посилюється ґун̣а невігластва, о сину Куру, тоді проявляється морок, бездіяльність, безумство та ілюзія.

14.14

Якщо людина помирає в ґун̣і благочестя, вона досягає вищих планет, чистих планет великих мудреців.

14.15

Якщо людина помирає в ґун̣і пристрасті, вона народжується серед тих, хто зайнятий кармічною діяльністю, а скінчивши життя в ґун̣і невігластва, вона народжується в царстві тварин.

14.16

Наслідки благочестивої діяльності чисті, про неї кажуть, що її здійснюють в ґун̣і благочестя. Діяльність в ґун̣і пристрасті веде до злигоднів, а діяльність в ґун̣і невігластва — до глупоти.

14.17

З ґун̣и благочестя розвивається істинне знання, з ґун̣и пристрасті розвивається жадібність, а з ґун̣и невігластва розвиваються дурість, безумство й ілюзія.

14.18

Ті, хто перебуває в ґун̣і благочестя, поступово піднімаються на вищі планети; живі істоти, які перебувають у ґун̣і пристрасті, живуть на земних планетах; ті ж, на кого впливає бридка ґун̣а невігластва, опускаються в пекельні світи.

14.19

Коли людина з усією певністю бачить, що немає іншого виконавця будь-якої діяльності, крім ґун̣ природи, й знає Верховного Господа, трансцендентного щодо всіх цих ґун̣, вона досягає Моєї духовної природи.

14.20

Коли втілена істота здатна вийти за межі трьох ґун̣, пов’язаних з матеріальним тілом, вона може звільнитись від народження, смерті, старості й завдаваних ними страждань, а також відчути смак нектару безсмертя ще в цьому житті.

14.21

Арджуна спитав: Мій дорогий Господь, якими є ознаки людини, що піднеслась над цими трьома ґун̣ами? Як вона поводиться? І як перемагає ґун̣и природи?

14.22-25

Верховний Господь сказав: О сину Пан̣д̣у, в кому просвітлення, прив’язаність та ілюзія не викликають зненависті, коли вони є, і хто не прагне їх, коли вони зникають, хто стійко і спокійно переносить усі перипетії будь-яких взаємодій матеріальних якостей, залишаючись безучасним і трансцендентним, знаючи, що діють лише ґун̣и; хто, заглибившись у самого себе, однаково ставиться до щастя й нещастя; для кого грудка землі, камінь або золото суть одне, хто однаково приймає бажане й небажане, хто стійкий, хто завжди — вихваляють його чи ображають, шанують чи зневажають — залишається врівноваженим; хто однаково ставиться як до друга, так і до ворога і хто зрікся всієї матеріальної діяльності — про таку людину можна сказати, що вона піднеслась над ґун̣ами природи.

14.26

Той, хто цілком присвячує себе відданому служінню й непохитний за будь-яких обставин, одразу ж підіймається над ґун̣ами матеріальної природи й досягає рівня Брахмана.

14.27

А Я є основою безособистісного Брахмана, безсмертного, нетлінного і вічного, який є істинним одвічним станом найвищого щастя.

ГЛАВА 15

Йоґа Вищої Особи

15.1

Верховний Бог-Особа мовив: Кажуть, існує безсмертне дерево баньян, яке росте корінням догори, гіллям — униз, а листя його — ведичні гімни. Той, хто знає це дерево, пізнав Веди.

15.2

Велике гілля такого дерева, що його живлять три ґун̣и матеріальної природи, простяглось униз і догори. Гілочки його, пагони — це об’єкти чуттів. У цього дерева є й коріння, спрямоване додолу, воно зв’язане з кармічною діяльністю людського суспільства.

15.3-4

У цьому світі не можна осягнути істинної форми такого дерева. Ніхто не може зрозуміти, де воно починається, де закінчується, і де його основа. Але потрібно з усією рішучістю зброєю відречення зрубати це глибоко вкорінене дерево. Далі треба знайти те місце, досягши якого, ніхто й ніколи не повертається назад, і там віддати себе Верховному Богові-Особі, що з Нього все почалось і поширилось з незапам’ятних часів.

15.5

Той, хто відмовився од оманного престижу й непотрібного спілкування, хто, усвідомлюючи вічне, подолав ілюзії, хто очистився від хтивих жадань, кого не турбує двоїстість щастя й нещастя, і хто, наділений ясним розумом, знає, як вручити себе Верховній Особі — той досягає цього вічного царства.

15.6

Моя вища обитель осяяна не сонцем, чи місяцем, не вогнем, чи іншим джерелом світла. Той, хто досяг її, ніколи не повертається в матеріальний світ.

15.7

Живі істоти в цьому обумовленому світі є Мої вічні фраґментарні частки. Внаслідок свого обумовленого життя вони ведуть важку боротьбу з шістьма чуттями, одне з яких — розум.

15.8

Як повітря переносить запахи, так і жива істота в матеріальному світі переносить з одного тіла в інше свої різноманітні уявлення про життя. Так вона отримує певне тіло, а потім залишає його, щоб знову опинитись в якомусь іншому тілі.

15.9

Жива істота, придбавши таким чином інше грубе тіло, отримує певного типу вуха, очі, язик, ніс та органи дотику, що їх сгруповано навколо розуму, який координує їхню діяльність. Так вона отримує можливість насолоджуватись певними об’єктами чуття.

15.10

Нерозумні не здатні зрозуміти, яким чином жива істота залишає своє тіло, як не розуміють вони і того, чим же вони насправді насолоджуються, зачаровані ґун̣ами природи. Але той, чиї очі просвітлені знанням, може бачити все це.

15.11

Наполегливі трансценденталісти, які досягли самоусвідомлення, можуть ясно бачити все це. Але люди, бідні на розум, що не усвідомили себе, не здатні збагнути, що відбувається, навіть якщо докладають зусиль.

15.12

Сяйво сонця, що розганяє морок цілого світу, виходить з Мене. І блиск місяця, і світло вогню також виходять з Мене.

15.13

Я входжу в кожну планету, і завдяки Моїй енерґії всі планети залишаються на своїх орбітах. Я стаю місяцем й наповнюю життєвим соком усі овочі.

15.14

Я — вогонь травлення в тілах усіх живих істот, і Я з’єднуюсь з життєвим повітрям, що входить і виходить, і таким чином перетравлює чотири різновиди їжі.

15.15

Я перебуваю в серці кожного, і з Мене походять пам’ять, знання і забуття. Мета всіх Вед — пізнати Мене. Насправді ж Я — укладач Веданти, і Я — знавець Вед.

15.16

Є дві категорії істот: підвладні омані й безгрішні. В матеріальному світі кожна істота схильна помилятись, але в духовному світі істота безгрішна.

15.17

Окрім цих двох, існує вища жива істота, неперевершена Особистість, Верховна Душа, Сам вічний Господь, який ввійшов у ці три світи й підтримує їх.

15.18

Я трансцендентний, вищий од усіх живих істот, як гріховних, так і безгрішних, і Я неперевершений, — тому і світ, і Веди прославляють Мене як Верховну Особу.

15.19

Кожен, хто знає Мене як Верховного Бога-Особу і не сумнівається в цьому, вже пізнав усе, і тому він беззастережно віддається любовному служінню Мені, о сину Бгарати.

15.20

Це — найпотаємніша частина ведичних ш́астр, о безгрішний, і Я відкрив її тобі. Кожен, хто зрозуміє це, стане мудрим, і його зусилля увінчає досконалість.

ГЛАВА 16

Божественні і демонічні натури

16.1-3

Верховний Бог-Особа сказав: Безстрашність, очищення свого існування, розвиток духовного знання, благодійність, самовладання, принесення жертв, вивчення Вед, аскетизм, простота, відмова од насильства, правдивість, здатність вгамовувати свій гнів; зречення, спокій, небажання вишукувати недоліки в інших, співчуття до всіх живих істот, відсутність жадібності, порядність, скромність, непохитна рішучість, енерґійність, всепрощення, мужність, чистота, відсутність заздрісності та шанолюбства — всі ці трансцендентні якості, о син Бгарати, притаманні праведним людям, що обдаровані божественною природою.

16.4

Гордощі, зухвалість, зарозумілість, гнів, брутальність і невігластво — ці якості притаманні істотам демонічного походження, о сину Пр̣тги.

16.5

Трансцендентні якості ведуть до звільнення, тоді як демонічні — поневолюють людину. Але не хвилюйся, о сине Пан̣д̣у, ти народжений з божественними якостями.

16.6

О сину Пр̣тги, в цьому світі є два різновиди створених істот. Одних називають божественними, інших — демонічними. Я вже пояснив тобі докладно, якими є божественні якості, тепер послухай про якості демонічні.

16.7

Демони не знають, що треба робити, а чого — не треба. Їм не властиві ані чистота, ані гідна поведінка, ані правда.

16.8

Вони кажуть, що цей світ нереальний, що у нього немає основи, нема Бога, який керує ним. Вони кажуть, що світ виник із статевого бажання і що його зумовлює лише хтивість.

16.9

Виходячи із таких уявлень, демони, які загубили себе й втратили розум, займаються жахливою, шкідливою діяльністю на згубу світу.

16.10

Знаходячи втіху в невситимій хтивості, охоплені зарозумілістю, гордощами й пихою, демони перебувають таким чином в ілюзії, зачаровані минущим, і їх постійно приваблює нечиста діяльність.

16.11-12

Вони вважають, що чуттєве задоволення — найперша потреба людської цивілізації. Таким чином, охоплені до кінця своїх днів незмірним неспокоєм, вони зазнають незліченних страхів й тривог. Обплутані тенетами сотень і тисяч бажань, в полоні хтивості та гніву, вони всіма правдами й кривдами добувають гроші для чуттєвого задоволення.

16.13-15

Демон думає: «Сьогодні в мене є так багато грошей, а буде, згідно з моїми підрахунками, ще більше. Тепер мені належить стільки–то, і з часом моє багатство зростатиме все більше й більше. Він — мій ворог, і я знищив його, а всіх інших моїх ворогів також буде знищено. Я пан над усіма і над усім, я — насолоджуюсь. Я досконалий, могутній і щасливий. Я найбагатша людина, мене оточують шляхетні родичі. Нема нікого, хто б перевершив мою силу і був би щасливіший од мене. Я офірую щось, роздам милостиню й відтак буду веселитися». Таким способом невігластво вводить людей в оману.

16.16

Так, пригнічені турботами, охоплені тривогою, заплутавшись в тенетах ілюзій, вони стають надто схильними до чуттєвих насолод і потрапляють до пекла.

16.17

Самовдоволені й завжди зухвалі, введені в оману багатством й ілюзорним престижем, вони, сповнившись пихи і нехтуючи всіма правилами й приписами, інколи приносять жертви лише про людське око.

16.18

Збиті з пуття оманним его, силою, пихою, хтивістю й гнівом, демони починають заздрити Верховному Богові-Особі, який перебуває в їхніх власних тілах й тілах інших істот, і вони вдаються до блюзнірства, зневажаючи справжню релігію.

16.19

Їх, заздрісних і лихих, останніх з-поміж людей, Я постійно вкидаю в океан матеріального існування до різноманітних демонічних форм життя.

16.20

Знову й знову народжуючись серед демонічних форм життя, такі люди, о сину Кунтı, ніколи не можуть наблизитись до Мене. Поступово вони опускаються до найниціших форм існування.

16.21

Три брами відкривають шлях до пекла: хтивість, гнів, пожадливість. Кожна розумна людина повинна відмовитись від них, тому що саме вони зумовлюють деґрадацію душі.

16.22

Людина, яка уникла цих трьох пекельних врат, о син Кунтı, здійснює вчинки, що ведуть до самоусвідомлення, й таким чином поступово досягає вищої мети.

16.23

Той, хто зневажає настанови ш́астр і діє, керуючись власними примхами й хтивістю — той не зможе досягти ні досконалості, ні щастя, ні вищого призначення.

16.24

Тому, керуючись приписами ш́астр, людині слід зрозуміти, в чому полягає її обов’язок і чого їй не дозволено робити. Знаючи ці правила й приписи, людина повинна діяти таким чином, щоб поступово піднестись.

ГЛАВА 17

Різновиди віри

17.1

Арджуна запитав: О Кр̣шн̣о, яким є становище тих, хто не дотримується принципів ш́астр, а поклоняється згідно з власними уподобаннями? Перебувають вони в благочесті, пристрасті, чи в невігластві?

17.2

Верховний Бог-Особа сказав: Відповідно до того, які ґун̣и природи переважно впливають на втілену душу, її віра може бути трьох типів — в благочесті, в пристрасті або в невігластві. Слухай же тепер про це.

17.3

О сину Бгарати, згідно з впливом на неї різних ґун̣ природи, людина розвиває певний тип віри. Таким чином, приналежність людини до тої чи іншої релігії залежить від ґун̣, які переважають у ній.

17.4

Люди в ґун̣і благочестя поклоняються напівбогам, у ґун̣і пристрасті — демонам, а ті, хто перебуває в ґун̣і невігластва, вшановують привидів та духів.

17.5-6

Тих, хто з гордощів та егоїзму накладає на себе суворі тапасйі, не згадані в ш́астрах, кого спонукує хтивість й прив’язаність, тих ворогів духовного поступу, які мордують матеріальні елементи тіла й Наддушу в ньому,—називають демонами.

17.7

Навіть їжа, якій віддає перевагу людина, буває трьох різновидів, залежно від трьох ґун̣ матеріальної природи. Те ж саме стосується й жертвопринесень, аскетизму й благодійності. Тепер же послухай про відмінності між ними.

17.8

Їжа, яка збільшує тривалість життя, очищує існування, дає силу, здоров’я, щастя й вдоволеність — така їжа приваблює тих, хто перебуває в ґун̣і благочестя. Вона соковита, масляниста, корисна для здоров’я й приємна серцю.

17.9

Їжа надто гірка, надто кисла, солона, перчена, гостра, суха й гаряча приваблює людей в ґун̣і пристрасті. Така їжа викликає страждання, нещастя й хвороби.

17.10

Їжа, яку приготували більш ніж за три години до їди, їжа несмачна, зіпсована й гнила, їжа, яка складається з рештків чиєїсь їжі й непридатних продуктів, — дорога тим, хто перебуває в ґун̣і пітьми.

17.11

Жертвопринесення, які здійснюють згідно з настановами ш́астр, з почуттям обов’язку, тими, хто не прагне винагороди, — такі жертвопринесення перебувають у ґун̣і благочестя.

17.12

Але знай, о вищий з Бгарат, що жертвопринесення, здійснюване задля якоїсь матеріальної вигоди, або із гордощів, перебуває в ґун̣і пристрасті.

17.13

Будь-яке жертвопринесення, здійснюване із зневагою до засад ш́астр, без роздачі прасаду (духовної їжі), без співу ведичних гімнів, без винагороди священникам і без віри, належить до ґун̣и пітьми.

17.14

Аскетизм тіла полягає в поклонінні Верховному Господеві, брахман̣ам, духовному вчителеві, старшим, якими є батько й мати, а також в чистоті, простоті, цнотливості й незастосуванні сили.

17.15

Аскеза мови полягає в користуванні правдивими, приємними, цілющими словами, які не турбують інших, а також в реґулярному оспівуванні ведичних гімнів.

17.16

А вдоволеність, простота, серйозність, самовладання та очищення свого існування складають аскетизм розуму.

17.17

Такий аскетизм трьох різновидів, здійснюваний з трансцендентною вірою, без прагнення матеріальної вигоди і лише задля Всевишнього — називають аскетизмом в благочесті.

17.18

Аскеза, яку людина здійснює з гордощів й задля того, щоб інші поважали, шанували й поклонялись їй, перебуває в ґун̣і пристрасті. Плоди її непевні й скороминущі.

17.19

Аскеза, до якої вдаються із дурості, і яку супроводжує самокатування, або яке приносить шкоду й призводить до загибелі інших, належить до ґун̣и невігластва.

17.20

Благодійність, здійснювана із почуття до обов’язку, без бажання отримати щось натомість, в належний час, в належному місці щодо гідної особи, вважають, перебуває в ґун̣і благочестя.

17.21

У ґун̣і пристрасті перебуває благодійність, здійснювана із сподівання на якийсь прибуток, в надії отримати щось натомість, а також та, яку здійснюють неохоче.

17.22

А милостиня, яку подано в нечистому місці, в невідповідний час, негідній особі або без належної уваги та поваги, перебуває в ґун̣і невігластва.

17.23

Від сотворіння світу три слова — «ом̇ тат сат» — використовували, щоб вказати на Вищу Абсолютну Істину. Цими трьома символічними образами користуються брахман̣и, оспівуючи ведичні гімни, й здійснюючи жертвопринесення задля вдоволення Всевишнього.

17.24

Тому трансценденталісти, які здійснюють жертвопринесення, творять благодійність й вдаються до аскез згідно з настановами ш́астр, щоб досягти Всевишнього, завжди починають зі складу «ом̇».

17.25

Не бажаючи плодів, людина повинна здійснювати різні форми жертвопринесення, благодійності й аскези зі словом «тат». Метою такої трансцендентної діяльності є звільнення з матеріальних пут.

17.26-27

Абсолютна Істина є метою жертвопринесення, яке здійснюють через віддане служіння, і визначають Її словом «сат». Того, хто здійснює таке жертвопринесення, також називають «сат». У всіх різновидах діяльності, яка пов’язана з жертвопринесеннями, аскетизмом і благодійністю, яка правдиво відтворює абсолютну природу й яку виконують заради вдоволення Верховної Особи, о сину Пр̣тги, також застосовують слово «сат».

17.28

Але будь-які жертвопринесення, аскези й благодійність, що виконуються без віри у Всевишнього, є ненадійними, о сину Пр̣тги, і плоди їх недовговічні. Їх називають «асат» і вони не приносять користі ні в цьому житті, ні в наступному.

ГЛАВА 18

Завершення. Досконалість відречення

18.1

Арджуна сказав: О могутньорукий, я хочу зрозуміти мету відречення (тйаґа) й життя у відреченні (саннйаса), о вбивцю демона Кеш́ı, Владико чуттів.

18.2

Верховний Бог-Особа сказав: Відмову од результатів будь-якої діяльності мудреці називають відреченням (тйаґа); а відмову од діяльності, заснованої на матеріальних бажаннях, вони називають життям у відреченні (саннйаса).

18.3

Деякі обізнані люди кажуть, що треба облишити всі різновиди кармічної діяльності як гріховні, однак інші мудреці стверджують, що ні в якому разі не слід відмовлятись од жертвопринесень, благодійності й аскези.

18.4

О кращий з Бгарат, вислухай тепер Мою думку про відречення. О тигр з-поміж людей, ш́астри проголошують, що відречення буває трьох різновидів.

18.5

Від жертвопринесень, благодійності й аскез не слід відмовлятись, їх треба здійснювати. Жертвопринесення, благодійність і покути очищують навіть великі душі.

18.6

Усю подібну діяльність слід виконувати без прив’язаності до неї і не очікуючи винагороди. Її треба здійснювати із почуття обов’язку, о сину Пр̣тги. Це Мій остаточний вирок.

18.7

Ніколи не слід відмовлятись від приписаних обов’язків. Якщо під впливом ілюзії людина відмовляється од визначених для неї обов’язків, її відречення перебуває в ґун̣і невігластва.

18.8

Той, хто відмовляється од визначених обов’язків як від обтяжливих або побоюючись фізичних незручностей — той діє в ґун̣і пристрасті й ніколи не досягне ступеня відречення.

18.9

О Арджуно, коли людина виконує визначені їй обов’язки лише тому, що їх необхідно виконувати, пориває всі матеріальні зв’язки й більше не прагне плодів своєї діяльності, вважають, що її відречення є відреченням в ґун̣і благочестя.

18.10

Інтеліґентна, відречена людина, яка перебуває в ґун̣і благочестя, не почуває відрази до несприятливої роботи й не сковує себе сприятливою; жодна робота не викликає у неї сумнівів.

18.11

Для втіленої істоти неможливо цілком припинити всю діяльність. Тому сказано, що той, хто зрікається результатів своїх дій — є істинно відречений.

18.12

Той, хто не перебуває у відреченні, після смерті споживає плоди своєї діяльності трьох різновидів — бажані, небажані й змішані. Але ті, що провадять життя у відреченні, не страждають від наслідків своєї діяльності і не насолоджуються ними.

18.13

О міцнорукий Арджуно, Веданта каже, що п’ять причин зумовлюють усі дії. Послухай же про них.

18.14

Місце дії (тіло), виконавець, різні чуття, різного роду зусилля і, зрештою, Наддуша — ось п’ять чинників діяльності.

18.15

Ці п’ять чинників є причиною будь-яких дій, правильних і неправильних, які людина здійснює за допомогою свого тіла, розуму або мови.

18.16

Той же, кому бракує інтелекту, вважає, ніби діє самостійно, і не зважає на ці п’ять чинників. Він не здатний бачити речі в справжньому світлі.

18.17

Той, кого не скеровує оманне его і чий інтелект вільний від ілюзії, той, навіть убиваючи людей у цьому світі, не вбиває, і його вчинки не зв’язують його.

18.18

Знання, об’єкт пізнання і той, хто пізнає — це три рушійні сили діяльності; чуття ж, робота і виконавець — три її складові.

18.19

Згідно з трьома ґун̣ами матеріальної природи існують три категорії знання, діяльності й виконавців діяльності. Тепер довідайся про них від Мене.

18.20

Знання, що дозволяє бачити одну неподільну духовну природу всіх живих істот, хоча вони й розділені на безліч форм, — це знання в ґун̣і благочестя.

18.21

Знання, згідно з яким у кожному окремому тілі вбачають окремий тип живої істоти, — це знання в ґун̣і пристрасті.

18.22

Знання, що прив’язує людину до якоїсь діяльності як до найважливішої, знання дуже обмежене і яке не відображає істину, — перебуває в ґун̣і пітьми.

18.23

Упорядкована діяльність, виконувана без прив’язаності, без любові або ненависті й без прагнення плодів, — є діяльністю в ґун̣і благочестя.

18.24

Але діяльність, виконувану з великими зусиллями, щоб задовольнити свої бажання, яку диктує почуття оманного его, — називають діяльністю в ґун̣і пристрасті.

18.25

Діяльність тих, хто перебуває в ілюзії, нехтує приписами ш́астр, не турбується, що його зв’язують власні вчинки, які спричиняють насильство й завдають страждання іншим — належить до ґун̣и невігластва.

18.26

Того, хто, звільнившись від впливу ґун̣ матеріальної природи, відкинувши оманне его, з великою рішучістю й ентузіазмом виконує свій обов’язок, однаково стійкий за успіху й невдачі, — того вважають діячем у ґун̣і благочестя.

18.27

Того, хто прив’язаний до своєї роботи та її плодів, хто бажає насолоджуватись такими плодами, хто жадібний, завше заздрісний, нечистий й підвладний радості та смутку, — вважають, що він перебуває в ґун̣і пристрасті.

18.28

А той, хто постійно діє всупереч настановам ш́астр, матеріалістичний, упертий, брехливий й винахідливий у зневажанні інших, лінивий, похмурий та млявий, — той перебуває в ґун̣і невігластва.

18.29

Тепер, о завойовнику багатств, будь ласка, вислухай в подробицях про різні типи розуміння й рішучості згідно з трьома ґун̣ами матеріальної природи.

18.30

О сину Пр̣тги, розуміння того, що слід робити, а чого — не слід, чого треба боятись, а чого — не треба, що звільнює, а що, навпаки, сковує — таке розуміння належить до ґун̣и благості.

18.31

О сину Пр̣тги, розуміння, яке не здатне відрізнити справжню релігію від безвір’я, належну дію від забороненої — перебуває в ґун̣і пристрасті.

18.32

Розуміння, яке вбачає у безвір’ї віру, а в вірі — безвір’я, розуміння, що перебуває під чарами ілюзії й пітьми і яке завжди скероване в хибному напрямкові, Партго, — таке розуміння перебуває в ґун̣і невігластва.

18.33

О сину Пр̣тги, непохитна рішучість, котру неухильно підтримує практика йоґи, і яка таким чином контролює діяльність розуму, життєвої сили і чуттів, — є рішучістю в ґун̣і благочестя.

18.34

Але рішучість, з якою людина прагне плодів релігії, економічного проґресу й чуттєвих насолод, — така рішучість походить з пристрасті, о Арджуно.

18.35

А та рішучість, яку живлять марення, страхи, лементування, похмурість й ілюзія, о сину Пр̣тги, — така безтямна рішучість належить до ґун̣и пітьми.

18.36

О кращий з-поміж Бгарат, тепер, будь-ласка, послухай, що Я скажу тобі про три різновиди щастя, яким насолоджується обумовлена душа і завдяки якому вона інколи досягає свободи від усіх страждань.

18.37

Те, що спочатку нагадує отруту, а наприкінці — нектар, те, що будить людину до самоусвідомлення — є щастям у ґун̣і благочестя.

18.38

Щастя, що виникає із зіткнення органів чуття з їхніми об’єктами, яке спочатку як нектар, а наприкінці — мов отрута, таке щастя походить із пристрасті.

18.39

Щастя, яке походить із сонливості, лінощів й ілюзії, оманливе від початку й до кінця, сліпе до самоусвідомлення, — таке щастя породжує ґун̣а невігластва.

18.40

Немає жодної істоти ні на цій планеті, ні серед напівбогів на вищих планетних системах, котра була б вільною від впливу цих ґун̣ів, породжень матеріальної природи.

18.41

Брахман̣и, кшатрійі, ваіш́йі й ш́ӯдри відрізняються якостями, які породжує їхня власна природа згідно з матеріальними ґун̣ами, о переможцю ворогів.

18.42

Спокій, самовладання, аскетизм, чистота, толерантність, чесність, знання, мудрість й релігійність — ось природні якості, що притаманні брахман̣ам.

18.43

Героїзм, сила, рішучість, винахідливість, відвага в бою, великодушність, вміння керувати — ось якості, що властиві кшатрійам.

18.44

Землеробство, захист корів і торгівля є роботою, що властива ваіш́йам. Фізична праця й служіння іншим — призначення ш́ӯдр.

18.45

Виконуючи обов’язки, що відповідають її якостям, кожна людина може досягти досконалості. Тепер же почуй від Мене, яким чином це можна зробити.

18.46

Поклоняючись всюдисущому Господеві, з якого походять усі живі істоти, людина може досягти досконалості, виконуючи свої обов’язки.

18.47

Краще працювати за своїм природним фахом, ніж досконало робити не своє діло. Виконуючи обов’язки, визначені кожному згідно з його природою, жива істота ніколи не накликає на себе зворотніх гріховних наслідків.

18.48

Як дим покриває вогонь, так і промахи супроводжують усяке зусилля. Отже, людині не слід відмовлятись від діяльності, яку зумовлює її природа, о син Кунтı, навіть якщо ця діяльність і сповнена вад.

18.49

Той, хто володіє собою й ні до чого не прив’язаний, і кого не цікавлять матеріальні насолоди, може через відречення досягти найвищого досконалого ступеня свободи від наслідків діяльності.

18.50

Тепер же, сину Кунтı, Я розкажу тобі, як, досягши такої досконалості, людина зможе піднятись до вищого ступеня, Брахмана, ступеня довершеного знання.

18.51-53

Той, хто очистивсь за допомогою інтелекту і рішуче контролює свій розум, відмовившись од об’єктів почуттєвої втіхи, хто, звільнившись від прихильності й ненависті, живе самотньо, мало їсть, опанував своє тіло, розум і мову, хто завжди перебуває в стані духовного екстазу, відречений, вільний від оманного его, оманливої сили й гордощів, хтивості, гніву й оманних власницьких почуттів, хто не приймає нічого матеріального й завжди вмиротворений, — той, безумовно, досяг рівня самоусвідомлення.

18.54

Людина, яка підіймається до цього трансцендентного рівня, негайно осягає Верховного Брахмана. Вона ніколи не сумує й над нею не владні матеріальні бажання. Вона однаково ставиться до всіх живих істот. Це і є початком чистого відданого служіння Мені.

18.55

Людина може пізнати Мене, Верховного Бога-Особу, яким Я є, лише за допомогою відданого служіння. І коли, завдяки любові й відданості, людина цілком усвідомить Мене, вона може вступити в царство Бога.

18.56

Мій відданий, хоча і вдається до різноманітної діяльності, перебуває під Моїм захистом і досягає з Моєї ласки вічної й нетлінної обителі.

18.57

Що б ти не робив, у всьому покладайся на Мене, на Моє заступництво. Наповни любов’ю служіння Мені й усвідомлюй Мене повністю.

18.58

Пізнавши Мене, ти подолаєш з Моєї ласки всі перепони обумовленого життя. Але, якщо ти, не дослухаючись до Мене, приймеш диктат оманного его, — ти згубиш себе.

18.59

Якщо ти знехтуєш Моїми вказівками і не станеш до бою, то обереш неправильний шлях. Твоя власна природа примусить тебе взяти участь у битві.

18.60

Під впливом ілюзії ти зараз відмовляєшся коритись моїм наказам, однак тобі доведеться діяти, підкоряючись своїй власній природі, о сину Кунтı.

18.61

Верховний Господь перебуває в серці кожного, о Арджуно, і керує блуканнями всіх живих істот, що наче сидять у машині, яку створила матеріальна енерґія.

18.62

О нащадку Бгарати, цілком довірся Йому. З Його ласки ти досягнеш трансцендентного миру і вічної вищої обителі.

18.63

Отож, Я відкрив тобі найсокровенніше з усього знання. Обміркуй його добре, а далі чини як хочеш.

18.64

Ти — Мій найдорожчий друг, і тому Я даю тобі Мої вищі настанови, найсокровенніше знання. Послухай Мене, це принесе тобі користь.

18.65

Завжди думай про Мене, стань Моїм відданим, поклоняйся Мені й виявляй Мені свою шану. Таким чином ти неодмінно прийдеш до Мене. Я обіцяю це тобі, бо ти — Мій найдорожчий друг.

18.66

Залиш усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх наслідків твоїх гріховних вчинків. Не бійся нічого.

18.67

Це сокровенне знання не можна повідомляти тому, хто розпущений, хто не вірить в Мене й не служить Мені з відданістю, а також тому, хто заздрить Мені.

18.68

Той, хто відкриває цю вищу тайну Моїм відданим, неодмінно підіймається до чистого відданого служіння й врешті-решт повернеться до Мене.

18.69

У всьому світі немає слуги дорожчого для Мене, ніж він, й ніколи не буде.

18.70

І я проголошую, що той, хто вивчає цю нашу священну бесіду, приносить свій розум на вівтар поклоніння Мені.

18.71

А той, хто слухає її з вірою і без заздрості, звільнюється від наслідків гріховних вчинків і досягає сприятливих планет, де мешкають праведники.

18.72

О сину Пр̣тги, о завойовнику багатств, чи уважно ти слухав Мене? Чи розвіялись тепер твої ілюзії й сумніви?

18.73

Арджуна сказав: О дорогий Кр̣шн̣о, о непохибний! Мої ілюзії розвіялись. З Твоєї ласки пам’ять моя відновлена. Тепер я певен себе, вільний від сумнівів і готовий діяти згідно Твоїх вказівок.

18.74

Сан̃джайа сказав: Так я слухав бесіду двох великих душ — Кр̣шн̣и й Арджуни. Й настільки дивним є почуте мною, що волосся у мене встає дибки.

18.75

З ласки Вйаси почув я цю найпотаємнішу бесіду від учителя всього містицизму Кр̣шн̣и, який особисто розмовляв з Арджуною.

18.76

О царю, коли я знову й знову згадую цю дивовижну, священну розмову Кр̣шн̣и і Арджуни, я відчуваю насолоду й тіло моє тремтить.

18.77

О царю, коли я згадую дивовижний образ Господа Кр̣шн̣и, мене охоплює ще більший захват, і я радію знову й знову.

18.78

Де б не був присутній Кр̣шн̣а, Повелитель усіх містиків, і де б не перебував Арджуна, великий лучник, там неодмінно будуть достатки, перемога, надзвичайна сила й праведність. Така моя думка.